Одна із найвидатніших жінок Києво-Руської доби народилася близько 890 року в місті Пскові, в землях кривичів. У «Повісті минулих літ» зазначено, що князь Олег привіз Ігорю Рюриковичу в 903 році наречену з Плескова (північна діалектна форма назви «Псков»: «була вона мудрою та кмітливою; від неї народився син Святослав». Проте, ім’я «Ольга» – «Хельга» начебто вказує на скандинавське походження княгині. Звідси – традиція вважати її шведкою, дочкою одного з дружинників Рюрика, що був намісником у Пскові. Є також гіпотеза, за якою Ольга могла бути болгарською царівною (її рідне місто «Плесков» ототожнюють з болгарською столицею «Пліски»).
У 945 році в древлянських землях, під час збору данини загинув князь Ігор. Жорстоко помстившись древлянам за смерть чоловіка, Ольга, до повноліття сина – Святослава Ігоревича, стає правителькою держави. Вперше в історії Русі, вона упорядкувала збирання данини, визначивши розміри і норми податків (устави, уроки, оброки) та місця їх збирання (погости). Поступово стараннями княгині окремі слов’янські землі, об’єднані Києвом, перетворюються на державну територію, а конфлікти, подібні до древлянського повстання, стають неможливими.
957 року княгиня Ольга з дипломатичною місією відвідала столицю Візантії – Константинополь. Однією з перших серед правителів Русі вона прийняла християнство. Цікаво, що всі давньоруські джерела пов’язують хрещення Ольги з її візитом до Константинополя. Навпаки ж, імператор Константин жодним словом не згадує акт хрещення київської княгині. Важко уявити, що такий важливий факт міг залишитися поза його увагою. Цікавим також є й те, що до почту княгині входив священник Григорій, який прибув із нею з Києва. Отже, Ольга вже була християнкою? Коли ж вона хрестилася? Вчені називають різні дати цієї події. Висловлюється думка, що Ольга могла охреститися разом зі своїм чоловіком ще у 944 році, коли вони перебували у Константинополі. Є також припущення, що вона могла охреститися в Києві у 955 році.
З ім’ям Ольги пов’язують будівництво храму св. Софії у Києві (зруйнованого у 970–971 році її сином Святославом), церкви св. Миколи на Аскольдовій могилі та Троїцької церкви у Пскові – рідному місті княгині.
Княгиня Ольга померла 11 липня 969 року на 77 році життя. Відомо, що вона заповіла «не творити над нею тризни». У «Повісті минулих літ» розповідається про поховальний обряд над її тілом, здійснений християнським презвутером, тобто священником. Там же 1007 роком згадується, що князь Володимир переніс останки княгині до Десятинної церкви, де її й було поховано в кам’яному саркофазі. За перехід до християнства княгиню Ольгу було канонізовано ще в домонгольський період.
Підготувала Марина Стрельник – завідувачка відділу найдавнішої та середньовічної історії України НМІУ.
