До Дня рибалки, що традиційно відзначається в другу неділю липня, представляємо рибальські знаряддя. ХІ‒ХІІІ ст. із села Пекарі на Черкащині.
Рибальство – один із найважливіших промислів давньоруського населення. Риба була важливою складовою раціону харчування наших предків, які зналися на різноманітних рибальських способах і знаряддях. На території Русі існувало багато великих і малих річок, озер. Завдяки значним лісовим масивам ці водойми були повноводними і в них водилося вдосталь риби. Майже всюди – і на поселеннях, і на городищах, археологи знаходять різні рибальські знаряддя, рибʼячі кістки та луску.
Цікаву колекцію рибальських знарядь ХІ–ХІІІ ст. знайшли під час розкопок городища Княжа гора, розміщеного на березі р. Росі в с. Пекарях на Канівщині. Цю пам’ятку розкопував у 1890-х рр. київський археолог Микола Біляшівський. У 1925 р. зібраний ним археологічний матеріал придбали для музейного зібрання.
Представлені в колекції вироби належать до типових пристосувань озерно-річкового лову та поділяються на гачкові й колючі снасті. Колючими знаряддями є гарпуни і остроги. Найрозповсюдженіші – остроги, вони були однозубими, двозубими та тризубими. Ці предмети насаджували на довгу дерев’яну палицю та використовували для удару з метою насадити на наконечник одну або й декілька рибин. Найпростішим типом була однозуба острога у вигляді прямого стрижня, один кінець якого робили загостреним із зубцем, а інший забивали у древко. Відомі також однозубі остроги із колінчастим корпусом. Зазвичай такі предмети за допомогою гачка-кінця вставляли у спеціальний паз у дерев’яній палиці, а руків’я додатково обмотували мотузкою, ликом або дротом навколо древка. Нерідко такі окремі остроги складали та кріпили до древка, аби створити багатозубе знаряддя. Ці остроги мали більшу площу для нанесення удару й використовувалися для вилову досить великої риби. Також двозубі та тризубі остроги іноді складали із двох симетричних половинок, створюючи чотири- або шестизубу острогу. Ловіння риби острогами було просте, але вимагало вміння і спритності. Рибалити за допомогою острог могли у будь-яку пору року й різними способами: убрід, зануренням, із човна. Вночі ловили, присвічуючи вогнем, із берега або з човна, використовуючи смолоскипи. Взимку рибу били острогами через ополонку, заманюючи її за допомогою наживки й вогню. Навесні, коли риба йшла на нерест, її ловили біля берега, вибираючи найбільшу. Для вилову великої риби використовували також однозубі та тризубі гарпунні наконечники. Проте, на відміну від остроги, вони були менш розповсюджені в Русі.
Ще один вид рибальських знарядь – гачкові снасті. Рибальство за допомогою вудки не було особливо популярним у Русі. На давньоруських пам’ятках знахідки невеличких гачків, що могли призначатися для оснащення вудочок, відомі тільки із сер. Х ст. Масивні залізні гачки із Княжої гори з колекції НМІУ, вочевидь, призначалися для вилову великої риби (сомів, щук, осетрів) за допомогою різних снастей на зразок жерлиць, поводків, донок тощо. В Русі для ловіння хижої риби використовували також блесну ‒ пластинки з металевого сплаву із впаяним залізним гачком. Таким знаряддям ловили рибу взимку у ополонці, а влітку – з човна у глибоких озерах. Як волосінь, ймовірно, використовували жили тварин, кінське волосся, лляні нитки.
Найпопулярнішими знаряддями рибальства були сітки, про що свідчать масові знахідки кам’яних грузил до них. Різноманітний рибальський інвентар забезпечував цілорічний вилов риби. Відомо, що в Русі ловили 29 різновидів, які належать до сімейства осетрових, лососевих, сомових, тріскових, щукових і коропових.
Підготувала Леся Дідух, старша наукова співробітниця НМІУ
