7 липня 1940 року в Києві спільна експедиція Інституту археології УРСР та Центрального історичного музею України (попередника Національного музею історії України, далі – НМІУ) почала археологічне дослідження Замкової гори (Киселівки). Керувала експедицією Валерія Козловська (1889–1956) – відома археологиня, наукова співробітниця Комісії з вивчення історії Києва при Інституті археології АН УРСР. У експедиції також працювали Борис Безвенглинський (1893 – після 1945) – геолог, науковий співробітник Інституту археології АН УРСР, Надія Геппенер-Лінка (1896–1981) – завідувачка відділу «Київська Русь» Центрального історичного музею України та Микола Кузнєцов (1911–1944) – аспірант Інституту археології АН УРСР. Польові щоденники учасників розкопок зберігаються у Науковому архіві Інституту археології НАН України. Знахідки, у 1940 році виявлені на Замковій горі, перебувають у складі однієї з фондових колекцій НМІУ.
Надія Геппенер-Лінка
Звіт про роботу експедиції «Розкопи в Києві на горі Киселівці в 1940 р. (з матеріалів Наукового архіву Інституту археології АН УРСР)» у 1947 році опублікований у науковому часописі «Археологія». Результати археологічного вивчення Замкової гори переконливо демонстрували, що її територія була заселена від доби пізньої бронзи до XVII cт. включно. Дослідники з’ясували, що найпотужнішим з археологічних шарів (2,5 м) був той, що містив знахідки ХІ–ХІІ ст.: фрагменти кружального посуду, скляні прикраси (браслети, каблучки, намистини), вироби із кістки (ґудзики, пластини-накладки), цеглу-«плінфу». Були також виявлені залишки житла ІХ–Х ст. (у заповненні якого перебували фрагменти кружального посуду, кістяний гребінь та залізна сокира), фрагменти керамічного посуду від I до ІХ cт., а також орнаментованих посудин часів пізньої бронзи.
У 1940 році було з’ясовано, що потужність археологічного шару XIV–XVII ст. гори Киселівки, насиченого залишками будівель Київського замку (обвуглених колод, глиняної обмазки фортечних стін), сягала 2-х метрів. Серед знахідок були вкриті зеленою або жовтою скляною поливою фрагменти керамічного посуду, пічні кахлі, арбалетні стріли, цегла-«литовка», вироби з кістки тощо. Експедиція виявила рештки дерев’яних прямокутних зрубів-«городень», з яких складалися фортечні стіни і про які у 1552 році було згадано у «Описі Київського замку».
Прикметно, що у публікації 1947 року звіту про розкопки гори Киселівки не було згадане жодне з прізвищ учасників розкопок 1940 року. Після завершення Другої світової війни імена Валерії Козловської та Бориса Безвенглинського тривалий час були табуйовані.
Валерія Козловська
У 1930-х роках Валерія Козловська на власному досвіді відчула дію радянської репресивної машини. Вона втратила високі посади – завідувачки відділу феодалізму Інституту історії матеріальної культури УСРР та директорки київського Археологічного музею.
Дослідниця лишила по собі добру пам’ять, матеріалізовану у виявлених нею археологічних знахідках. Важко переоцінити внесок Валерії Козловської у збереження і примноження археологічного зібрання спочатку Київського художньо-промислового і наукового музею (КХПНМ), потім – Всеукраїнського історичного музею імені Тараса Шевченка (ВІМ), які були попередниками НМІУ. У 1913 та 1928 роках Валерія Козловська підготувала до видання два путівники археологічними відділами КХПНМ та ВІМ.
Підготувала Олена Попельницька – завідувачка відділу науково-видавничої діяльності НМІУ
