7 червня виповнюється 134 роки від дня народження відомого українського мистецтвознавця та археолога Костянтина (Костя) Віталійовича Широцького (1886–1919).
Бібліотека Національного музею історії України має книги з бібліотеки К. Широцького з його автографом. У книгозбірні НМІУ також є два примірники виданої 1912 року в Кам’янці-Подільському статті К. Широцького «Розписна пасіка (археологічна замітка)» з дарчими написами товаришу по навчанню у Петербурзькому університеті Олександру Алешо та вчителю – відомому етнологу Хведору Кіндратовичу Вовку. В особистому архіві Хв. Вовка, що зберігається у Науковому архіві Інституту археології НАН України, є п’ять листів, надісланих К. Широцьким у 1910–1917 рр.
У 1914–1916 рр. Хв. Вовк та К. Широцький працювали у редакційній колегії багатотомного енциклопедичного видання «Український народ у його минулому та сучасному», один з томів якого є у книгозбірні НМІУ.
Також К. Широцький є автором розділу «Мистецтво» збірки нарисів з географії, історії та етнографії Західної України «Галичина, Буковина, Угорская Русь», що її у 1915 р. видала у Москві редакція часопису «Украинская жизнь».
У роки Першої світової війни К. Широцький друкував свої розвідки з історії Галичини під псевдонімом «К. Баладиженко», утвореним від назви м. Ладижина на Поділлі. Поблизу цього міста в с. Вільшанка-Бершадська (нині с. Вільшанка Крижопільського р-ну Вінницької обл.) він і народився у родині священика, а в с. Білоусівка мешкали його батьки.
У 1911–1913 рр. К. Широцький провів низку археологічних досліджень у Гайсинському та Літинському повітах Подільської губернії – поблизу м. Ладижина, сіл Ташлик та Межирів. У 1915 р. вивчав церковні старожитності Києва. Тоді, ймовірно, він познайомився з ученицею відомого археолога Вікентія Хвойки – зберігачкою археологічного відділу Київського художньо-промислового і наукового музею Валерією Козловською, з якою листувався до кінця свого життя.
У 1917 р. К. Широцький повернувся в Україну, де за часів УНР працював у відділі охорони пам’яток старовини. Також викладав історію мистецтв в Українському народному університеті.
У 1918 р. К. Широцького було обрано професором кафедри історії. Та на заваді молодому науковцю стала тяжка хвороба і передчасна смерть 13 вересня 1919 р. у віці 33-х років. К. Широцького поховали у с. Білоусівка (нині Тульчинського р-ну Вінницької обл.) на цвинтарі парафіяльного храму, в якому правив його батько.
К. Широцький працював над рукописом фундаментального дослідження з українського мистецтва, та роботу не встигнув завершити. Багато з опублікованих у 1907–1918 рр. його праць, присвячених історії українського мистецтва, біографіям відомих українських художників, етнографії та археології Поділля, досі не втратили своєї актуальності та наукової ваги.
Підготувала Олена Попельницька, завідувачка відділу науково-видавничої діяльності НМІУ
