19 травня виповнюється 168 років від дня народження Олексія Олександровича Бобринського (1852–1927) – археолога, колекціонера, голови Імператорської археологічної комісії у Санкт-Петербурзі (1886–1917), учасника ХІ-го Всеросійського археологічного з’їзду у Києві (1899), одного із фундаторів Київського художньо-промислового і наукового музею (попередника Національного музею історії України).
У 1879–1914 роках Олексій Бобринський дослідив близько 600 курганів та поселень бронзового та раннього залізного віків. Усі вони були розташовані у Черкаському та Чигиринському повітах Київської губернії (нині – Черкаської області) на землях великої Смілянської економії, якою родина Бобринських володіла з 1830-х років. Результати своїх багаторічних археологічних студій Бобринський у 1886, 1894 та 1901 роках оприлюднив у тритомному виданні “Курганы и случайные находки близ местечка Смелы”. Переважну частину свого археологічного зібрання (понад 8 тисяч предметів) археолог у 1902–1914 роках подарував Київському музею старожитностей та мистецтв, який у 1904 році було перейменовано на Київський художньо-промисловий і науковий музей. Разом з археологічними зібраннями до музею надійшли і рукописні каталоги археологічного зібрання Олексія Бобринського із його власноручними замальовками та описами знахідок.
Тривалий час археолог підтримував дружні стосунки із директором Київського художньо-промислового і наукового музею Миколою Федотовичем Біляшівським, свідченням чого, зокрема, є книги із дарчим написом «М.Ф. Біляшівському від О.О. Бобринського», які зберігаються у бібліотеці Національного музею історії України. У книгозбірні НМІУ наявні і друковані видання з рукописним екслібрисом приватної бібліотеки Бобринського. Ймовірно, власник подарував їх бібліотеці Київського художньо-промислового і наукового музею.
Серед археологічних знахідок зі Смілянщини, придбаних археологом для свого зібрання, у рукописному каталозі колекції Бобринського (зберігається у архіві НМІУ) містяться згадки і про артефакти часів пізнього середньовіччя та ранньої модерної доби, випадково знайдені селянами.
Зокрема, на одній зі сторінок вміщено замальовки та описи ювелірних виробів, у 1900 році виявлених у керамічному горщику під час оранки на полі місцевого священника у селі Староселечко (нині – село Мале Старосілля Смілянського району Черкаської області) разом з монетами першої третини XVI – першої половини XVII ст.
Предмети Староселицького скарбу Андрія Чекановського.
У 1901 році Олексій Бобринський опублікував скарб із села Староселечка у третьому томі видання “Курганы и случайные археологические находки близ местечка Смелы” (с. 148) та у 1915 році, як свідчать записи у музейних інвентарних книгах, подарував скарб Київському художньо-промисловому і науковому музею.
Згідно із записом у рукописному каталозі зібрання Бобринського, у 1900 році було придбано близько 140 срібних предметів скарбу: 2 пари сережок, пояс-ланцюг, 6 перстнів, фрагменти пряжок від поясу та портупеї, 10 ґудзиків-гирок та ґудзик-бубонець, 2 кільця, 7 великих та 44 дрібні намистини, монетне намисто зі згорнених у трубочки 48-ми монет та 16 монет-підвісок з пробитими отворами.
За визначенням Олексія Бобринського, згорнені у трубочки монети є дукачами польськими й імперськими, а монети-підвіски до намиста – копійками московських царів першої половини XVII ст. та польськими монетами першої третини XVI ст.
Нині срібні ювелірні вироби зі Староселицького скарбу зберігаються у фондах НМІУ і його філіалу – Музею історичних коштовностей України. Деякі з цих предметів експонуються на 2-му поверсі НМІУ на виставці, присвяченій меценатам Київського музею старовини та мистецтв та Київського художньо-промислового і наукового музею.
Матеріал підготувала Олена Попельницька, завідувачка відділу науково-видавничої діяльності НМІУ
