Ця бойова операція, що відбулася 15 квітня 1920 р., стала однією з найвизначніших українських перемог у 1920 р. Вона переконливо засвідчила, що в надскладних умовах у майже цілковитому ворожому оточенні за відсутності організованого тилу та постачання українське військо здатне атакувати й здобувати перемогу.
Вплив цієї перемоги на піднесення бойового духу Армії та на настрої стероризованого більшовиками селянства був дуже великим. Учасник згаданого бою Валентин Сім’янців, бунчужний 3-ї сотні 1-го кінного полку Чорних запорожців, у своїх спогадах наголошував: «За весь Зимовий похід не було такого радісного дня, як той, коли здобули Вознесенське».
Розпочатий у грудні 1919 р. Перший зимовий похід Армії УНР відбувався в надскладних умовах. Фактично, це був великий партизанський рейд запіллям білих та червоних росіян із метою продемонструвати, що незалежна Україна жива та продовжує боротьбу. Проте на початок квітня 1920 р. ситуація стала критичною: майже повністю вичерпавши свій запас набоїв та снарядів у важких боях, українська армія вимушена була протистояти більшовикам, які у військовому майні та споряджені не відчували жодної нестачі. Українське командування зрозуміло, що єдиний вихід – у захопленні вузлової станції Вознесенськ на Миколаївщині, де розташовувалися великі військові склади червоних. 15 квітня Армія УНР підійшла до Вознесенська: розвідка встановила, що в місті – великий гарнізон більшовиків, тож успіх бою могли гарантувати лише несподіваність нападу та відвага тих, хто атакував.
Перед початком операції козаки склали докупи всі свої набої та поділили їх порівну: кіннотники отримали по три патрони на рушницю, піхотинці мали ще менше. Чимало козаків ішло в атаку голіруч, плескаючи в долоні, аби підбадьорити побратимів та зімітувати постріли. У вирішальну мить позиції червоних прорвав кінний полк Чорних запорожців під командою Петра Дяченка – і зламав їхню лаву. Більшовики зазнали нищівної поразки, втративши лише вбитими близько 400 червоноармійців. Армії УНР дісталися величезні трофеї: 2 млн набоїв, 48 кулеметів, 28 гармат, 5 тис. гвинтівок, необхідні медикаменти. Значними були й захоплені запаси господарського майна: воно за доступними цінами продавалося місцевим мешканцям. Отримана сума дозволила впродовж двох-трьох наступних тижнів нормально забезпечувати армію: на відміну від денікінців та більшовиків, українське військо не грабувало селян, а купувало в них все необхідне.
Після короткого перепочинку українські підрозділи вирушили в напрямі Ананьєва, аби надати допомогу місцевим повстанцям.
На фото: 1. Однострій козака полку Чорних запорожців. Відділ «Музей Української революції 1917–1921 років» НМІУ. Реконструкція Ярослава Тинченка; 2. Залізний хрест "За зимовий похід і бої", 1921 рік, яким нагороджували учасників Першого зимового походу.
Підготував Олександр Хоменко, науковий співробітник НМІУ
