2 квітня 2020 року виповнюється 115 років з дня народження видатного французького танцівника і хореографа українського походження Сергія Михайловича Лифаря (1905–1986). У фондовому зібранні Національного музею історії України нараховується близько 1500 предметів, пов’язаних із життям та творчістю відомого киянина.

Сергій Лифар народився 1905 року в Києві в родині заможного чиновника Департаменту водного та лісового господарства Михайла Яковича Лифаря (1875–1949) і його дружини Софії Василівни Марченко-Лифар (1878–1933).

Сергій Лифар захопився і почав професійно займатися балетом, випадково потрапивши на заняття до приватної балетної студії Броніслави Ніжинської – сестри всесвітньовідомого балетного танцівника Вацлава Ніжинського. Лифар вже мав повні 15 років, і починати кар’єру танцівника у такому віці було вже запізно. Але, не зважаючи на скептичне ставлення професійних танцівників, Сергій Лифар виявив неймовірну послідовність у досягненні своєї мети та працьовитість. 1923 р., долаючи великі труднощі, він опинився за кордоном. Всесвітньовідомий театральний діяч Сергій Дягілєв прийняв його до своєї балетної трупи. Постійно навчаючись та вдосконалюючи свою техніку, Серій Лифар невдовзі досягнув високого рівня майстерності і став провідним танцівником трупи.

Упродовж 1929–1958 років, з невеликою перервою, Сергій Лифар був провідним танцівником, хореографом та керівником балетної трупи французької Гранд-опера. Українець збагатив репертуар Гранд-опера, створивши понад 200 оригінальних балетних постановок. Саме завдяки його самовідданій праці та фанатичній любові до балету Паризька опера стала всесвітньовідомим храмом танцю, а балетна трупа, яку він очолював майже 30 років, – однією з найкращих у світі.

Окрім виконавчої та хореографічної творчості Сергій Лифар здійснив істотний внесок у розвиток теорії танцю. 1935 р. він опублікував «Маніфест хореографа», однією з головних тез якого була самодостатність танцю і його незалежність від музики. Всі ці теоретичні засади були реалізовані під час створення балету «Ікар», що став перлиною в його творчому хореографічному доробку. За цю постановку Сергій Лифар, першим серед танцівників, отримав звання «Етуаль» (в перекладі із французької – «зірка»). До нього такі звання отримували тільки балерини.

Також 1955 р. Сергій Лифар першим серед танцівників отримав міжнародну нагороду в галузі хореографії, яка має назву «Золотий черевичок», або «Oscardeladans». Нагорода має форму балетного черевичка 42 розміру (реального розміру ноги танцівника), виготовленого із золота. Ця унікальна музейна пам’ятка зберігається у фондовій колекції НМІУ.

Останні роки життя Сергій Лифар провів у Швейцарії. Помер 15 грудня 1986 року в Лозанні, проживши 81 рік. За заповітом похований поблизу Парижа на цвинтарі Святої Женев’єви (Сент-Женев’єв де Буа). На надгробній плиті – напис французькою: «Серж Лифар із Києва». Все своє життя він мріяв повернутися до міста, в якому народився і яке обожнював.
Фото на титульній сторінці - остання світлина, зроблена на батьківщині, Київ, листопад, 1922 р.