18 березня 2014 року в Москві було підписано угоду про приєднання Криму та Севастополя до РФ, під якою поставили свої підписи президент Росії В. Путін, «спікер» розпущеної Верховної Ради Криму Володимир Константинов, «прем'єр» Сергій Аксьонов та «мер» Севастополя Олексій Чалий.
Першим етапом збройної агресії РФ проти України у 2014 році стало захоплення Кримського півострова. Окупацію розгорнули на початку лютого, проте підготовка до неї тривала протягом кількох місяців. 23-24 лютого у Криму відбулася низка мітингів, проведених проросійськими організаціями. На противагу цьому в різних містах півострова на площі й вулиці почали виходити активісти з українською та кримськотатарською символікою.
26 лютого на площі поблизу Верховної Ради АРК зібрався найбільший мітинг за єдність України. Понад 10 тисяч його учасників закликали зупинити сепаратизм на півострові. Розуміючи, що проросійські сили втрачають ініціативу, спецслужби РФ перейшли до рішучих дій і в ніч із 26 на 27 лютого російський спецназ захопив будівлю Кримського парламенту. Фактично перебуваючи під прицілом, депутати Верховної Ради АРК 27 лютого прийняли рішення про проведення так званого «референдуму».
28 лютого силовики РФ захопили міжнародний аеропорт «Сімферополь» та військовий аеродром «Бельбек» під Севастополем. 16 березня, попри рішення Верховної Ради України, рішення Конституційного суду України та позицію радбезу ООН, референдум таки провели.
18 березня в Москві підписано договір про включення Криму до складу РФ. Того самого дня під час штурму військової частини у Криму загинув український військовослужбовець Сергій Кокурін.
Усі впливові міжнародні організації визнали окупацію та анексію півострова незаконною і засудили дії Росії. Зокрема, було ухвалено чотири резолюції ООН. Низка країн запровадила проти РФ санкції. Після окупації на півострові розпочалися переслідування та репресії проукраїнських активістів та представників кримськотатарських організацій. Терор та репресії тривають і нині.
