Цього року виповнюється 100-та річниця утворення Української Народної Республіки – держави, що здобула незалежність, звільнившись від гніту колишніх могутніх імперій: Російської та Австро-Угорської. Із здобуттям Україною незалежності у 1991 році, зростає інтерес до історії та культури нашого Народу, дослідниками активно вивчаються пам’ятки, пов’язані із Українською Революцією 1917-1921 років, вшановується пам'ять борців за державність. Важко переоцінити значення вивчення та популяризації пам’яток фалеристики, що зберігаються в приватних та музейних колекціях.
У вітчизняній історичній науці тема українських військових та патріотичних відзнак є особливо актуальною. Вагомий внесок у її вивчення належить відомим українським фалеристам Степанові Пахолко та Миколі Чмирю, окремі питання досліджувались Ярославом Семотюком, Юрієм Мисько та Сергієм Пивоваровим, А. Рудиченко, Віталієм Манзуренко, Віктором Кон’яго та Орестом Ладижинським, деякі українські відзнаки публікувались на сторінках популярних часописів Український визвольний рух, Львівські нумізматичні записки та Нумізматика і фалеристика. Національною фундацією ім. Оссолінських у Вроцлаві опубліковані пам’ятні та патріотичні відзнаки учасників боїв у Львові у 1918 році, загальна історія вітчизняної нагородної спадщини видана у 2 томах колективом авторів за підтримки Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України та Національного експертного інституту України, та інші дослідження.
В українській фалеристиці відомі численні кокарди, спираючись на архівні джерела, фалеристами ретельно та якісно досліджені кокарди Товариства «Сокіл», кокарди та жовто-блакитні розетки Українських Січових Стрільців, Української Галицької Армії, а також інші численні пам’ятні та патріотичні відзнаки, ювілейні медалі та беджі періоду Української революції 1917-1921 років.
Серед групи фалеристики, що зберігається в Національному музеї історії України (далі – НМІУ), на окрему увагу заслуговують відзнаки та патріотичні беджі, передані 1970 року із Центрального історичного архіву УРСР, що належали до колекції Музею визвольної боротьби України у Празі (також зустрічається поширений у назві «штамп» – Український буржуазний університет у Празі). Музей визвольної боротьби України у Празі існував з 1925 по 1948 роки. До зібрання НМІУ було передано унікальну колекцію, зібрану у 1920-1930-ті роки, що нараховує близько 1700 пам’ятних відзнак (т.зв. «Празька колекція»), які репрезентують події української, польської, білоруської, австрійської та російської історії, відображають політичні, соціальні та військові події кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. Збережені пам’ятки широко демонструють процеси національно-визвольної боротьби народів, колись силоміць приєднаних під владу могутніх монархічних імперій – Російської та Австро-Угорської.
Серед українських військових відзнак у складі «Празької колекції» в зібранні НМІУ зберігається раніше неопублікована кокарда, що несе на полі зображення емблеми одностроїв Української Галицької Армії (Рис. 1).
Розмір 20,7 / 27,3 мм.
Інв. № КВ-15341, МДМ-1431/22.
Наведемо опис кокарди. Знак овальної форми. Виготовлена з жовтого металу методом штампування (карбування), покрита синіми емалями. Лицьовий бік – в центрі знаку поміщено Архангела Михаїла із щитом у лівій руці і вогняним мечем у правій. На щиті зображено крокуючого вправо лева. Над головою Архангела Михаїла поміщено тризуб. Зображення Архангела Михаїла, лева та тризуба жовтого кольору, на фоні синьої емалі. Знак по краю поміщено в круговий, подібний до плетіння мотузки, обідок. Зворотній бік – містить дзеркальне зображення лицьової сторони, кріпленні у вигляді металевої стрічки. Стилістичне оформлення кокарди із використанням зображення тризуба та Архангела Михаїла є частим у дизайні українських відзнак. Відомі відзнаки з зображенням Архангела Михаїла, що тримає фігурний щит із зображенням тризуба, тримаючи меч у руці, або піднімаючи його догори. Подібні зображення відомі на патріотичних перснях-печатках. Поєднання в зображенні цих знаків образу Архангела Михаїла та галицького лева демонструє ідею колись розділених українських земель Галичини та Наддніпрянщини. Слід зазначити, що досліджена кокарда вперше в історії української фалеристики несе на своєму полі зображення не класичного, а палаючого вогняного меча в руці Архангела Михаїла.
НВідомий дослідник української уніформістики Віктор Карпов визначає основні періоди формування уніформі українських вояків, вказуючи на затвердження та створення кокарди Української армії у період Гетьманату Павла Скоропадського з 29 квітня до 14 грудня 1918 року, коли було створено також українську польову форму, кокарди, спеціальні зразки уніформи для корпусів та дивізій, штабу та конвою гетьмана, відійшовши від одягу військовослужбовців російського зразка, до якого додавались жовто-блакитні стрічки та пов’язки на рукаві. Опису подібної до описуваної кокарди дослідник не подає. Не знаходимо подібної кокарди також в праці українського вченого, дослідника уніформі стики збройних сил ЗУНР – Миколи Чмира, ґрунтованій на низці матеріалів архівів, періодичної преси та спогадах, опрацьованій потужній історіографії. Спираючись на фотографії вояків та матеріали Центрального державного історичного архіву України в місті Києві, вчений вказує на обов’язковість для український вояків з 11 листопада 1918 року носити «синьо-жовті відзнаки напереді шапки», вказуючи також на те, що детальний опис цієї відзнаки лишився невідомим. Зображення даної кокарди містить зображення лева на щиті в руці Архангела Михаїла, дозволяє віднести її до однострою Української Галицької Армії та впевнено віднести її до періоду Української Революції 1917-1921 років, імовірніше за все – 1918 року.
НДослідивши низку праць, присвячених українській фалеристиці періоду Визвольних змагань, ми можемо з високим ступенем імовірності встановити, що ця кокарда може бути віднесена до раніше невідомого типу. Можна припустити, що саме описувана кокарда могла бути тим самим синьо-жовтим знаком, про які згадує в своїх дослідженнях М. Чмир. Не можна виключати також те, що ця кокарда є пробним зразком, не затвердженим до масового випуску та носіння вояками.
ННа поточному етапі дослідження нами не досягнуто бажаної повноти достовірних свідчень про цю кокарду: її автора, виробника (відомо, що зазвичай відзнаки для Галицької армії виготовлялись у Відні), військового формування чи дивізії, якій вона належала, не зафіксовано подібних кокард на старих фотографіях, тощо. Введення цієї раніше невідомої відзнаки до наукового обігу дозволить дослідникам в подальшому пролити світло на ці актуальні питання.
НВійськова історія доби Української Революції 1917-1921 років містить ще багато невідкритих сторінок. Високо актуальним ми визначаємо публікацію раніше невідомих пам’яток, що зберігаються в приватних та музейних колекціях України, а також вивченню та дослідженню знаків, що публікуються в мережі Інтернет. Вкрай важливим є створення загального та повного каталогу пам’яток фалеристики України, що охоплював би відзнаки українських військових формувань періоду національно-визвольної боротьби 1914-1956 років.
НВивчення та популяризація пам’яток української фалеристики, що є символами боротьби Українців за незалежність, є особливо актуальним у процесі піднесення національної свідомості та патріотизму в умовах військової агресії Росії проти України, що рівно через 100 років повторюється вже у новому тисячолітті.
