Пішов за небокрай… Залишив нам печаль…
Бо ми його любили і не могли уявити, що може таке трапитись…

Більше 40 років тому Володимир Хардаєв прийшов до Музею історичних коштовностей України. Розумний, ерудований, жартівливий, вихований, ввічливий, щирий і доброзичливий – таким він запам?ятався колегам і відвідувачам. З роками образ Володимира Хардаєва доповнили серйозність, старанність, глибоке і вдумливе ставлення до вивчення проблеми. А ще любов до музею, до славної нашої «скарбниці». Не абстрактна, а цілком конкретна, відчутна – до експонатів та до людей, які їх зберігають і вивчають.

Володимир Михайлович працював екскурсоводом, науковим співробітником у відділі історії ювелірного мистецтва, а згодом обіймав посаду завідувача науково-експозиційного відділу історії ювелірного мистецтва. Як багато ним було зроблено: виставки в Україні й за кордоном, каталоги, конференції, збірники, альбоми. Завдяки Володимиру Михайловичу всі працювали натхненно і з повною віддачею.

Останні ж два роки Володимир Хардаєв взяв на себе нелегку ношу – керування роботою колективу Музею історичних коштовностей України. Відома істина – робота з людьми є найважчою. Але завідувач Музею з честю виходив з будь-яких ситуацій: не допускав конфліктів, напружених ситуацій, бо свідомий був того, що в музеї хороші спеціалісти, самодостатні особистості. До всіх він ставився з повагою, і тому в колективі завжди була хороша атмосфера… Володимир Михайлович був вимогливим, проте умів і допомогти, і розрадити, і розвеселити… Залишились плани та мрії про те, яким стане наш Музей за деякий час.

Як важко писати про таку чудову людину в минулому часі… Але відома істина: людина живе, поки її пам’ятають. Ми, співробітники Національного музею історії України, висловлюючи якнайщиріші співчуття рідним і близьким, будемо завжди пам’ятати доброго і мудрого Володимира Михайловича Хардаєва.