До 10 грудня на третьому поверсі Національного музею історії України триватиме виставка «Розгойдані дзвони пам’яті» Валерія Франчука, народного художника України, графіка, лауреата Шевченківської премії, лауреата премії імені Василя Стуса.
На виставці представлені його живопис, графіка і дерев’яні скульптури на тему Голодомору. Валерій Франчук, відвідуючи НМІУ, часто згадує про свою маму – Марію Броніславівну Франчук-Кобилянську, яка пережила Голодомор у 30-ті роки у селі Зелена, Красилівського району на Хмельниччині (тоді це був Антонинський район Подільської губернії Хмельницької області). Художник розповів, що мама, на відміну від більшості людей, які мали страх перед радянською системою, не приховувала, скільки людей скосило голодною смертю у 32-33 роках. Уже в п’ять років Валерій Франчук та його братик знали про одну з найбільших трагедій України.
Валерію Франчуку врізалися в пам'ять мамині історії та лише наприкінці 80-их ця тема виринула у творчості. Лики, які він зображає на полотнах, каже, що приходили самі по собі. «Я сідаю із задумом написати квіти, пейзаж, а виходили лики, образи тих людей, які загинули. Лики приходили самі по собі, не міг нічого іншого робити, кидав усі справи й вимальовував одну за одною картину розгойданих дзвонів пам’яті. Так з’явилися лики, човни у вічність, церкви, до яких стежки заросли тернами… Після того, як я написав понад 100 робіт, зрозумів, що не буду борсатися, так мені треба, маю писати саме ці картини», – розповідає художник.
На сьогодні він написав 208 робіт на тему Голодомору. «Це 26 років мого життя», – наголошує Валерій Франчук.
У 2012 році Валерій Франчук записав мамині свідчення на відео. 94-річна Марія Броніславівна Франчук-Кобилянська засвідчила, що у їхньому селі загинуло від голоду 50 осіб. Вона назвала всі імена і прізвища та вулиці (кутки), де ці люди жили.
Три роки тому художник подарував НМІУ 33 картини. Частину з них можна побачити у музеї до 10 грудня. Як зазначила кандидат історичних наук, дослідниця історії українського національно-визвольного руху, один із кураторів виставки Леся Онишко, у фонді музею зберігаються картини Валерія Франчука великого формату, як от триптих «Косарі пітьми». На жаль, їх не вдалося цього разу представити на виставці. За її словами, для великих робіт Валерія Фрачука потрібен просторий виставковий зал, над чим наразі працюють у музеї.
Останню роботу на тему Голодомору Валерій Франчук написав у 2017 році. Художник каже, що не знає, як буде далі. «Я не замовляю собі на день роботу над Голодомором, ці лики самі приходять», – додає він. Тоді у Валерія Франчука немає іншого виходу, як сідати й відтворювати їх на полотні.
До речі, у рамках виставки пропонують поділитися свідченнями про Голодомор. Будь-хто з відвідувачів може прийти на виставку і записати у зошит свої спогади про ці страшні часи. Люди діляться родинними історіями, як їхні предки пережили голодні роки у 30-ті, 40-ві роки.
«Прабабуся розповідала, що ховали жменьку крупи під дошкою у підлозі, але знайшли люди, що робили обшук у хаті та забрали все. Також казала, що їли оладки із зілля, було дуже несмачно», – підписано Чернігівська обл. Сосницький р-н с. Змітнів.
