1-2 липня в Національному музеї історії України пройшла низка лекцій з нагоди 110-річчя головнокомандувача УПА Романа Шухевича, постать якого й нині оповита міфами, скандалами, звинуваченнями у злочинах, героїзації. Кожен із лекторів ставив перед собою завдання показати Романа Шухевича насамперед як людину, нічого не вигадуючи і не впадаючи у крайнощі. Олеся Ісаюк прочитала лекцію «Людська історія Романа Шухевича: що ви хотіли знати та не знали, кого спитати». Леся Онишко розповіла про зв’язкових Романа Шухевича, Володимир Бірчак – про Шухевича як рекламіста, спортсмена, музиканта, Ігор Бігун – як про військовика, лідера ОУН. Олександар Іщук продемонстрував унікальні архівні фото учасників визвольного руху, документи, ілюстрації, змайстровану художником УПА Нілом Хасевичем печатку, якою мав користуватися лише Роман Шухевич.
Олександар Іщук пояснив, чому воїнам ОУН-УПА мають підвищити пенсії. За його словами, чекісти в українській державі отримували підвищені пенсії і мали безліч привеліїв у той час, як учасники визвольної боротьби, яким пощастило вижити після тюрм і таборів, доживали віку у бідності. Нині ще живуть, і далеко не в розкоші, зв’язкові Романа Шухевича Дарія Гусяк та Ольга Ільків. То чи не заслужили вони на краще піклування з боку держави?
Послухавши лекції, відвідувачі Історичного музею, а слід підкреслити, що в залі зібралася переважно молодь, зрозуміли, що офіційне перейменування проспекту Генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича є неймовірно позитивним кроком. За кілька годин лекцій у залі не було жодного слухача, який би не хотів хоч одну рису перейняти від Романа Шухевича. Завдяки спільному святкуванню дня народження головнокомандувача УПА в НМІУ Роман Шухевич став близьким, зрозумілим, живим. Ми законспектували лекції і пропонуємо найяскравіші історії, які викликали у відвідувачів НМІУ сміх, тривогу та оплески.
Юність Романа Шухевича: добра родина і життя в музеї
Роман Шухевич був, яка казали на Галичині, з доброї родини, яка шанувала традиції, могла похвалитися відомими особистостями, яких поважали в суспільстві.
Прадід Романа, Йосип Шухевич, був священиком на Львівщині, перекладав із латини, німецької та англійської мов праці світових поетів та письменників українською мовою.Дід, Володимир Шухевич, написав 5 томів досліджень «Гуцульщина», був знайомий з Михайлом Коцюбинським, часто гостював у Криворівні на Івано-Франківщині, надихнув письменника на написання повісті «Тіні забутих предків». Рідний дядько Романа, Степан Шухевич, відомий юрист, спеціалізувався на захисті політв’язнів. Нині його можна було б назвати правозахисником. Батько Романа, Степан Шухевич, працював суддею в Кам'янці-Бузькій на Львівщині.
Бабуся, Герміна Шухевич, зважаючи на час, у якому вона жила, була майже позбавлена кар’єрного зростання. Вона прославилася тим, що була ініціаторкою і співзасновницею перших жіночих товариств у Львові, першої жіночої гімназії класичного типу, першої в Галичині української жіночої кооперативи «Труд». Мати, Євгенія Шухевич (з дому Стоцька) – донька пароха, теж була авторитетною членкинею жіночого суспільства.
Батьки Романа Шухевича відправили сина з Кам'янки-Бузької до Львова в Академічну гімназію. Роман мешкав у бабці Герміни, яка у повоєнні роки після смерті чоловіка збідніла і тримала квартирантів. Володимир Шухевич на одній із етнографічних виставок викупив усі експонати і розклав їх у одній кімнаті. Саме цю кімнату-музей отримав Роман.
У гімназії учнів умовно ділили на три категорії: «панчики» (діти інтелігенції), «львівські» (діти робочого класу), «селюки» (вихідці із села). Роман належав до «панчиків», проте звжди ставав на захист скривджених.
З гімназійних років він став слухачем бесід, які вели квартиранти бабці – Роман Шах, Євген Коновалець, колишні офіцери Галицької армії. Центральною темою їхніх розмов була дискусія – чому вони програли і що робити далі. Роман Шухевич вже тоді сформував свої пріоритети. Вони проявилися під час його керівництва. Роману Шухевичу довелося засудити на смерть одного волонтера УПА за несанкціоновані контакти з нацистами. «Ми не маємо права по своїй волі домовлятися ще з ким-небудь, поза українцем. Ми мусимо мати дисципліну. Бо це може дуже дорого коштувати», – сказав він, оголошуючи вирок.
Роман Шухевич отримав якісну освіту, був всебічно обдарованим. Після гімназії навчався у Львівській політехніці, здобув фах інженера-будівельника. Паралельно навчався у Львівському музичному інститутіпо класу симфонії, грав на піаніно. Добре грав у футбол (копаний м’яч, як тоді казали), волейбол, танцював, їздив на лижах, плавав, займався альпінізмом, дельтапланеризмом, був майстром у фехтуванні. Він був галантним і шляхетним, через що дуже подобався дівчатам. Роман Шухевич жартував: «Хлопці, от побачите, до 40 років я перепливу Ла-Манш». Коли з друзями сходив на Карпати, побачив на скелі у важкодосяжному місці австро-угорський прапор. Він наважився залізти на скелю, зняв цей прапор і повісив синьо-жовтий
Зрілість: хитрун, бізнесмен і «пан Отаман»
Роман Шухевич був швидким на вигадки. В інституті його друг побився з поляком на вулиці. Той викликав українця на дуель. Справа пахла смаленим. Друг Шухевича не вмів фехтувати і міг загинути. Роман Шухевич намагався нашвидкоруч навчити його майстерності. Тоді хлопці розвідали, що поляк ласий до дівчат, тож Роман Шухевич вигадав відмазку, назвавши поляка ловеласом: «Нема перед ким честь захищати». Дуель не відбулася.
У 1934 році після атентату (крайнього заходу) на польського міністра внутрішніх справ БроніславаПерацького Романа Шухевича заарештували і відправили до концтабору в Березі Картузькій.Він був звинувачений у підривній діяльності, у підготовці вбивства міністра і причетності до ОУН. Шухевича могли засудити на довічне ув’язнення. Завдяки допомозі адвоката, його рідного дядька Степана він пробув півроку в концтаборі і два роки в тюрмі. У останній Роман Шухевич привчив усіх до спільних раннішніх і вечірніх молитов. Його поважали кримінальні злочинці і називали «пан Отаман». Пізніше, коли Роман Шухевич вийшов із тюрми, довідався, що в його дядька вкрали дві друкарські машинки. Тоді Роман пішов на Краківський базар, попросив у злодюжок зустрічі з головним. Після короткої бесіди Романа Шухевича запевнили, що все буде добре та, на жаль, машинки відправили до Польщі. Через два тижні до дядька Романа Шухевича подзвонили у двері, коли він відчинив, на порозі лежали дві його друкарські машинки.
Сьогодні маркетологи могли б лікті кусати від того, як вдало Роман Шухевич вмів вести бізнес. Після тюрми він не міг знайти роботу за фахом, вдома підростав син Юрко, дружина теж не мала роботи. Роман зустрівся з приятелем Богданом Чайківським, який закінчив торгову школу у Львові, міг створити власний рахунок та ставити печатку, і запропонував йому стати партнером рекламної агенції «Фама». Роман відповідав за контакти із замовниками, ідеї, просування фірми, наймав людей. У бюро працювали художники-євреї, також разом із Шухевичем співпрацював відомий графік Яків Гніздовський. «Фама» спеціалізувалася на оголошеннях у пресі, кінорекламі, виготовленні прототипів біг-бордів, буклетів, еротичних оголошеннях. Відомо, що Роман Шухевич купував журнали для чоловіків, щоб художники могли швидко малювати дівчат у купальниках і мати моделей. Також він вгадав вірусний маркетинг. Шухевич поідомив польську та єврейську пресу, поліцію, що о 10:00 з даху готелю «Жорж» стрибне жінка через нещасливе кохання. Зібралося море людей. Роман Шухевич з Богданом Чайківським обклеїли ляльку рекламою «Фами» і скинули з даху. Так «Фама» потрапила у всі газети і стала центром пліток на базарах.
Роман Шухевич був неабияким жартуном. У селі Оглядів Радехівського району в читальні зламалося піаніно. Хлопці знайшли інше і вирішили перенести його на руках, щоб не пошкодити інструмент. Шестеро чоловіків несли піаніно, а двоє стілець, на якому сидів Роман Шухевич і грав марш, щоб його несли в такт.
Політичність: чи був Роман Шухевич антисемітом?
Після кожної лекції слухачі ставили запитання про Романа Шухевича. У кожного з лекторів цікавилися, чи був він антисемітом, чи причетний до єврейських погромів у Львові 1941 року?
Ігор Бігун розповів, що Роман Шухевич мав багато друзів серед євреїв, на його фірмі «Фама» працювали євреї-художники. Під час одного затримання Роман Шухевич видав себе за єврея. Щоб перевірити, чи каже він правду, Шухевича відправили до равина. Роман Шухевич добре знав традиції євреїв, працював з ними і товаришував. Після двохгодинної бесіди равин востаннє запитав: «Синку, то єврей ти чи ні?». «Чому я не мав би бути євреєм?», – сказав Шухевич. «Якщо ти відповів запитанням на запитання, то ти справжній єврей».
Володимир Бірчак згадав, що більшовики шукали союзників серед євреїв, бо були впевнені, що Роман Шухевич, який у останні роки свого життя тяжко хворів, неодмінно мав звернутися до лікарів-євреїв, з якими був у гарних стосунках.
Леся Онишко підкреслила: «Ми проводимо лекції про ОУН-УПА, Романа Шухевича, щоб люди дізнавалися максимально повну інформацію про ці події. Участь Романа Шухевича, Роланд і Нахтіґаль в єврейських погромах – міф, який активно пропагується й нині. Якщо будете в Ізраїлі, то вам скажуть, що одним із найжорстокіших облич єврейських погромів є українці, а саме ОУН. Начебто вони були творцями погрому. Стівен Спілберг створив архів про єврейські погроми. У ньому не має жодних матеріалів, які б засвідчували, що члени ОУН чи Нахтіґаль причетні до цих погромів. Міф існує та не має жодних документів, які б це підтверджували. Коли ми читаємо свідчення євреїв, які вижили під час львівського погрому, то дізнаємося, що хтось говорив українською мовою, хтось мав синьо-жовту нашивку. Звісно, що українці були. Та в них на лобі не було написано, що це ОУН».
Слухачів цікавило, що історики думають про статті Цві Аріелі, який підписується як військовий інструктор, україно-ізраїльський політолог і в ЗМІ просуває думку, що Роман Шухевич причетний до погромів. «На жаль, мені здається, що Цві Аріелі потрапив під сторонній вплив. Я не дуже вірю, що він за короткий проміжок часу, відколи почав публікувати статті, встиг опрацювати стільки джерел і літератури, щоб зробити свої висновки. Я певен, що хтось йому підкидає тексти, можливо, і пише. Наприклад, останній текст він написав з Юрієм Радченком. Це відомий історик, який досліджує єврейську тематику. Він славиться тим, що користується маніпулятивними прийомами і необґрунтованими звинуваченнями на адресу ОУН і Романа Шухевича. Ця стаття більше авторства Радченка, ніж Аріеля, який виконує функцію корисного ідіота. Може, в нього є благі наміри, і він думає про користь для єврейського народу, але потрапляючи під вплив, не мислить критично», – пояснив Ігор Бігун.
На той час єврейські погроми були не тільки у Львові, вважає Олеся Ісаюк. На її думку, українці винні в 10-15% смертей євреїв. Вона ніде не знаходила свідчень про ймовірну участь Романа Шухевича в єврейських погромах. «У Львові Роман Шухевич довідався, що відкрили тюрми і там знайшли тіла замордованих. Серед трупів на вул. Лонцького він побачив тіло свого брата Юрія, який був солістом Львівської опери. Роман Шухевич проінформував Ярослава Стецька, що мусить зайнятися похоронами. Він відійшов від всіх справ», – зазначила Олеся Ісаюк, пояснюючи місцезнаходження Романа Шухевича під час погромів.
Лектори порадили тим, у кого є сумніви щодо Романа Шухевича, приходити в Національний музей історії України, архіви СБУ і шукати достеменні свідчення про нього.
