Нещодавно колекція Національного музею історії України поповнилась унікальним предметом – перевиданням 1924 року «Словаря росийсько-українського», надрукованого у Львові в 1893–1899 роках.
Цей російсько-український словник – результат роботи низки видатних українських письменників і знавців української мови. У передмові до видання упорядники пояснюють потребу його підготовки та друку: «Давно вже почувається потреба в такій книжці, як російсько-український словар. Потреба ся, що здавна чулася не то що в Галичині, а й на Україні, стала найпильнішою останніми часами, коли російська література придбала собі таку славу й сталася чинником у просвіті словянських народів, а разом із тим щоразу більше стає вона по мові народною й більше московською, коли користування нею для всіх словянських народів, хоч би навіть і таких близьких родичів, як ми Русини, викликає ще більшу потребу в словарі… Запобігаючи сій потребі, ми й зважилися випустити в світ нашу роботу».
Упорядниками словника зазначені М. Уманець і А. Спілка. М. Уманець – псевдонім Михайла Комарова (1844–1913), українського письменника, бібліографа, фольклориста, перекладача та лексикографа. А. Спілка розшифровується як Спілка Адеська – теж псевдонім групи авторів. До неї входили: Т. Десятин-Лук’янів, Трохим Зіньківський, Ольга Косач (Олена Пчілка), Михайло Старицький, Кость Ухач-Охоровський. У післямові до видання Михайло Комаров висловлює вдячність відомому меценату Євгену Чикаленку, який «значними коштами допоміг видати сю працю».
1924 року в Берліні видавництво «Українське слово» перевидає словник, але, на відміну від Львівського чотиритомного видання, в одному томі. У передмові до нього читаємо: «Тяжкі обставини еміграції, на наш превеликий жаль, не дали нам можливости видати отсю надзвичайно цінну й важну для поширення нашої культури, особливо серед зросійщених Українців, працю в переробленому й справленому виданню й примусило нас видати її фотографічним способом і у зменшеному, підручному форматі».
Варто детальніше розповісти про людину, яка передала означену книжку до музею. Це колишній співробітник наукового відділу Вільнюського університету пан Альгірдас Чаплікас. Під час зустрічі з фондовими працівниками він розповів, що багато разів відвідував Київ та бував у Національному музеї історії України. Наш заклад відразу ж, ще під час перших відвідин, дуже сподобався Альгірдасу Чаплікасу. Нині, коли в Україні триває війна, він прагне бодай якось допомогти. Фізично не може, бо має вже 78 років, коштів також бракує. Але має дуже велику наукову бібліотеку, яку наразі розподіляє між різними науковими установами. Чоловік хотів особисто передати словник саме нашому музею, щоб таким чином допомогти Україні. Пан Альгірдас попросив музейників сфотографуватися разом із ним та книгою, оскільки планує показати цю світлину друзям, які також так чи так можуть долучитися до допомоги нашій країні.
Співробітники Національного музею історії України щиро вдячні Альгірдасу Чаплікасу за його подарунок, зичать йому міцного здоров’я та довгих років життя. Сподіваємося, що пана Альгірдаса за наступних відвідин нашої столиці музей зустріне новою експозицією, в якій посяде своє місце й передане ним видання.
Підготувала Олена Іванова, головний зберігач Національного музею історії України
