ФОТОЗВІТ з відкриття
В музеї відкрилася виставка «Концтабір Ягідне» про один зі страшних злочинів російських окупантів проти мирних мешканців України, про життя та смерть людей у жахливому підвалі смерті. Виставку було створено до річниці звільнення села Ягідне з ініціативи волонтерської організації Добробат, яка займалася відновленням жител у селі, та Музею миру.
Ягідне – українське село неподалік від державного кордону України з Білоруссю, за 12 кілометрів на південь від Чернігова та 140 кілометрів на північ від Києва. У перші дні повномасштабного російського вторгнення в Україну населений пункт захопили військові рф. Зайнявши село, окупанти примусово зігнали місцеве населення до підвалу школи, який перетворився у справжній концтабір. На верхніх поверхах сільської школи росіяни розмістили свій штаб. А загнаних до підвалу місцевих мешканців російські загарбники використовували як живий щит, прикриваючись ними від української артилерії.
За словами заступника генерального директора музею Богдана Патриляка, ця виставка покликана показати геноцидний характер російської війни проти українського народу.
«Це одна з тих моторошних історій російсько-української війни, від якої стигне кров у жилах. Яка, здавалося б, не могла статись у ХХІ столітті. Але сталась, – розповідає куратор виставки, завідувач відділу історії незалежної України Національного музею історії України Антон Богдалов. – Упродовж майже місяця у підвалі школи села Ягідне утримували 368 осіб, серед яких 69 дітей. Наймолодшій дитині, яка перебувала разом із іншими заручниками у приміщенні площею 197 кв. м, було півтора місяця, найстаршій людині минуло 93 роки. Ми маємо пам’ятати про ці злочини російської армії й розповідати про них світові, аби кожен злочинець не уникнув справедливого покарання».
Про жахіття перебування в підвалі-концтаборі на відкритті розповіла мешканка Ягідного Ольга Меняйло, якій єдиній вдалося зберегти телефон. У перший день після деокупації, коли селяни однак ще не могли повернутися до своїх поруйнованих домівок, вона зробила фото в підвалі, яке пізніше потрапило до журналу Time. Також протягом всього часу в окупації Ольга вела щоденник, в якому фіксувала життя в'язнів підвалу-концтабору.
Представник «Добробату» Михайло Юрченко розповів про те що волонтерській ініціативі вдалося повернути до життя більшість пошкоджених осель села.
Заручники перебували в нелюдських умовах. Простір підвалу не дозволяв людям навіть лягти для відпочинку, це можна було робити тільки по черзі. Катастрофічно не вистачало повітря, багато хто задихався, їжа та вода були у обмеженій кількості, деякі люди перебували у підвалі без теплих речей. У цих жахливих умовах люди почали помирати. Внутрішній бік вхідних дверей підвалу став своєрідним календарем, щодня ув’язнені дописували ще одну жахливу прожиту добу. Праворуч від виходу вели список загиблих, що на мить звільнення Ягідного складався з 10 людей. Ліворуч – список із семи прізвищ тих, кого розстріляли.
Виставка нагадує спуск до підвалу. Сходинки, що вели до виходу з підвалу-концтабору люди у Ягідному називали “сходинками до життя”. Тут можна побачити фото з мирного життя школи, малюнки, створені до та після окупації. Іграшки, які відволікали дітей від жахіть війни, та інші речі людей, якими вони користувалися у підвалі. Банки з їжею, що залишилися після російських окупантів, та речі з повністю згорілого будинку в Ягідному.
Контакт для представників ЗМІ: (093) 835 16 96.
