Сьогодні, коли Чернігівщина потерпає від російського агресора, коли під загрозою тамтешні культурні та археологічні пам’ятки, звернімо увагу на унікальні старожитності цього краю із зібрання Національного музею історії України – МІСТ.
Автуничі – село на півночі Чернігівської області, в Городнянському районі. Поблизу нього розташовується археологічна пам’ятка 10–13 століть. На сьогодні це найповніше досліджене селище епохи Русі. Кургани поблизу села Автуничі були відомі ще в 19 столітті, поселення відкрите 1984 року. Дніпровська давньоруська експедиція Інституту археології НАН України проводила тут археологічні дослідження наприкінці 1980‒1990-х. На площі понад 2,5 га були відкриті житлові садиби, споруди ремісничого та промислового призначення, господарські будівлі та ями, досліджено дерев’яний колодязь зрубної конструкції.
Господарська діяльність мешканців була розмаїтою. Крім традиційних для селян землеробства, скотарства, мисливства, рибальства, бортництва, домашніх промислів, важливе місце в житті автуницького поселення посідало гончарне виробництво, яке забезпечувало продукцією і найближчі околиці. Тут виявили вісім гончарних горнів, декілька «глинищ» ‒ ям для видобутку глини, житла-майстерні гончарів. Також було зібрано значну колекцію керамічних виробів. Жителі селища займалися також виплавкою заліза, ковальським виробництвом, дегтярництвом. Про обсяг торгівлі на поселенні свідчать знахідки металевих та скляних прикрас, уламків амфорної тари, виробів з овруцького шиферу.
Предмети, знайдені на поселенні біля Автуничів. Національний музей історії України
Поряд з селищем розташовувався курганний могильник в трьох групах насипів. Ховали за обрядом тілопокладення із супроводжуючим інвентарем – керамікою, прикрасами, предметами побуту.
Різноманітні речі, виявлені під час археологічних досліджень на поселенні та могильнику, поповнили колекцію МІСТ. Йдеться про близько 4 тисяч предметів! Зокрема, це численні керамічні вироби, серед яких увагу привертає фрагмент посудини з написом, що може свідчити про грамотність місцевих жителів. Також серед старожитностей – денця посудин з різними клеймами, іграшки, керамічні яйця та унікальне зооморфне навершя нагайки. Крім цього, в колекції представлені елементи озброєння та спорядження коня, предмети побуту та знаряддя праці, елементи одягу, речі християнського культу. Прикраси в колекції традиційні для сільських мешканців часів Русі: гривни, скроневі кільця, підвіски, намиста, браслети, перстні.
Прикраси, знайдені на поселенні біля Автуничів. Національний музей історії України
Найчисельнішими серед прикрас є перснеподібні скроневі кільця. Скроневими кільцями називають прикраси жіночого головного убору, що кріпилися біля скронь або впліталися в коси. Ці прикраси були дуже поширені серед слов’янських племен. Кільця, зігнуті зі срібного або бронзового дроту, з кінцями, що сходяться або заходять один за інший, були найпоширенішою скроневою прикрасою на Русі в 10–13 століттях. Простота форми спонукала ювелірів до пошуків засобів урізноманітнення моделей, тому нерідко таке кільце прикрашали підвісками та намистинами.
Старожитності з села Автуничі майже 30 років є невід’ємною частиною та окрасою експозиції музею.
Леся Дідух, завідувач сектору середньовічної історії України Національного музею історії України
Колаж на заставці Анастасії Пташинської
