Продовжуємо знайомити читачів з мілітарними традиціями країни. Нині розповідаємо про південь України часів існування Кримського ханства. Ця держава протягом 15–18 століть здійснила великий вплив на долі сусідніх країн і народів, неодноразово виступаючи ключовою силою в Східній Європі, на Балканах та Кавказі.
Кримській династії Ґереїв вдалося створити боєздатне військо, що в своїй організації поєднувало досвід степових війн кавалерією з впливом османської військової системи, яка передбачала широке використання підрозділів із ручною вогнепальною зброєю та артилерією.
«Татарин». З альбому «Звичаї двору Великого Сеньйора». 1620 рік. Колекція Ханса Слоана
Військо Кримського ханату частіше протистояло європейським арміям, роблячи ставку на рухливість і дистанційний бій, досягаючи переваги на відкритих просторах рівнин. Заманювати, оточувати й перемагати супротивника в українських степах кримським татарам допомагали прийоми «вдаваного відступу», «хороводу», «воронячої зграї», роками відпрацьовані в результаті полювання й мисливських ловів.
Шабля «шамшир». 16 століття, Персія.
Напис на клинку староперською: «Робота Асадоллага Ісфагані. Сагіб Ґерей султан – його (клинка) власник».
Національний музей історії України
Всупереч поширеному стереотипу, у війську Ґереїв були розвинені інженерна справа та виготовлення вогнепальної зброї. Озброєні рушницями й гарматами підрозділи фіксувалися в Криму ще наприкінці 15 століття, а після реформ Сагіба І Ґерея (1532–1551) вони становили близько 1/5 війська. Зокрема, в оточенні хана регулярно фіксувалися загони «капи-кулу», підготовлені та озброєні за зразком османських яничарів. Окрім них, вогнепальною зброєю володіли також «секбани» та «сеймени» – загони стрільців, до яких набирали черкесів, греків, слов’ян, турків. А також «готська піхота», набрана з кримських греків.
Нині багато кримських татар поруч з українцями боронять нашу спільну батьківщину зі зброєю в руках.
Олексій Савченко, старший науковий співробітник Національного музею історії України
Колаж на заставці Катерини Бруєвич, використано зображення порохівниці з панцира черепахи, 19 століття, Османська імперія, Національний музей історії України
