У день проголошення Акта державної незалежності 24 серпня 1991 року частина депутатів Верховної Ради пропонували продовжити позачергове засідання. Вони хотіли проголосувати за денонсацію союзного договору та додатково прийняти рішення про державний прапор. Повторно обговорення цих питань ініціював Володимир Яворівській на сесії 4 вересня 1991 року. Він підготував власний проєкт постанови про підняття над Верховною Радою “національного історичного синьо-жовтого прапору”. Депутати вирішили не змінювати юридичний статус прапору УРСР до проведення референдуму 1 грудня 1991 року: до того часу червоно-синій прапор залишався офіційно “державним”, а синьо-жовтий — на цей період був визначений як “національний”.

Постанову парламенту «Про підняття над будинком Верховної Ради України синьо-жовтого прапора ставили у цей день на голосування тричі. Після першої невдалої спроби — рішення підтримало лише 205 депутатів, представники демократичного блоку намагалися переконати своїх колег надати синьо-жовтому стягу офіційного статусу. Коли ж голосування не досягло мети вдруге, Голова парламенту Леонід Кравчук заявив: у разі провального третього голосування, він має намір подати у відставку. Саме тоді більшість народних обранців підтримали історичне рішення.

Після голосування у сесійній залі, близько 18:00, над куполом Верховної Ради поруч із прапором УРСР підняли національний синьо-жовтий стяг. “Сусідство” двох прапорів викликало обурення у присутніх, які зібралися на мітинг біля стін парламенту. Тоді за розпорядженням Леоніда Кравчука червоно-синій прапор був спущений. Над будинком Верховної Ради замайорів прапор незалежної України.

Підготував Антон Богдалов, завідувач відділу історії незалежної України