У фондовому зібранні Національного музею історії України зберігається невелика добірка унікальних для музейних колекцій нашої країни журналів «Vogue», датована 1929–1939 рр. До музейного зібрання вона надійшла разом із меморіальною збіркою видатного французького танцівника та хореографа українського походження Сергія Лифаря. Добірка складається із 15 примірників, із них 13 – французькі видання, 2 – англійські. «Vogue» з французької перекладається як «мода». Також це застаріле слово в англійській мові з тотожним французькому значенням.
Журнал «Vogue» заснований у 1892 р. в Америці. Спочатку це було респектабельне видання про світське життя в Нью-Йорці, що висвітлювало суспільно-політичні проблеми, моду і стиль життя. В 1909 р. видавничий дім «Conde Nast Publications» викупив журнал, і новий власник Конде Наст різко змінив його спрямування – тепер «Vogue» зосередився виключно на моді, збільшив об’єм і тираж.
У 1914 р. головним редактором була призначена Една Вулман Чейз, яка почала працювати в журналі ще з 1895 р., очолювала його під час двох світових війн, врятувала від закриття і пропрацювала довше всіх головних редакторів. Залишила цю посаду за власним бажанням в 1951 р. у віці 74 років. За час своєї роботи Чейз зробила «Vogue» – міжнародним глянцевим виданням.
У 1932 р. на обкладинці «Vogue» вперше була розміщена кольорова фотографія. З цього часу з виданням співпрацюють найкращі фотографи світу: Георгій Гойнінген-Гюне, Хорст П. Хорст, Сесіл Бітон, Ервін Блюменфельд. Саме вони сформували домінуючий аристократичний стиль у модній фотографії, що ґрунтується на поєднанні класицизму і голлівудського шику. «Vogue» завжди був лідером у галузі вдосконалення ілюстративних прийомів. Саме в цьому виданні вперше почали розміщувати фото на розвороті двох сторінок, обрізувати сторінки з фото, не залишаючи полів, використовувати постановочні зйомки, замінивши світських дам на звичайних дівчат.
Журнал «Vogue», автор обкладинки художник Рене Буе-Веломез. Травень 1938 р., Париж.
У наш час журнал виходить у 20 країнах, в двадцяти версіях. Найвпливовішими в світі вважаються американський, французький, англійський та італійський «Vogue». «Велика четвірка» розроблює ексклюзивний зміст кожного номеру на відміну від інших версій, які можуть використовувати їх матеріали повторно. Американська і британська версії головним чином орієнтовані на масовий ринок, в той час як французький «Vogue» є найрозкішнішим виданням.
Редактором французької версії журналу з 1929 по 1954 р. був Клод Мішель де Брюнофф. Він належав до родини Моріса де Брюноффа, власника типографії, яка друкувала театральні програми виступів «Російського балету С. Дягілєва» упродовж всього періоду існування трупи. І в британській версії журналу і в французькій в 1920-ті рр. час від часу з’являлись статті про нові постановки, антрепризи, ілюстровані світлинами танцівників, зокрема і нашого земляка. А вже в 1930-тих рр. художньому керівнику Гранд-опера Сергію Лифарю та його учням присвячували окремі розлогі статті.
На центральній ілюстрації: журнал «Vogue», автор обкладинки художник Карл Еріксон. Квітень 1933 р., Париж.
Олена Іванова,
завідувачка відділу тимчасових експозицій музею
