У суботу, 21 серпня, Національний музей історії України отримав у подарунок унікальну залізну сокиру, інкрустовану сріблом із зображенням тризуба. Урочиста подія відбулася у приміщенні музею.
Знахідку врятував від так званих «чорних археологів» львівський підприємець Тарас Хмеловський. Кілька років львів’янин, археолог за освітою, підтримує експедиції Інституту археології НАН України. Від науковців він і дізнався про унікальну сокиру, яка потрапила на «чорний ринок» старожитностей і могла бути вивезена закордон. Тарас Хмеловський вирішив врятувати артефакт, щоб передати його на зберігання державній музейній установі. Єдиним реальним виходом було викупити сокиру на аукціоні, що він і зробив.
З нагоди 30-ї річниці незалежності України благодійник передав її до Національного музею історії України.
«Тарас Хмельовський передає у дар музею залізну бойову сокиру зі срібним орнаментом із зображенням княжого знаку Володимира Святославовича. Це артефакт національного рівня, що має виняткове історичне та культурне значення. У нашому зібранні є сотні тисяч предметів, але лише кілька із зображенням княжого знаку — тризуба Володимира Святославича. Це златники і срібляники, а також знаменита плінфа із тризубом, яка зараз експонується на виставці «Церква Богородиці Десятинна: архітектурно-мистецький образ». Подарований сьогодні предмет посяде гідне місце в експозиції нашого музею», — запевнив заступник генерального директора з наукової і фондової роботи Національного музею історії України Богдан Патриляк.
Благодійник Тарас Хмеловський підкреслив тяглість тисячолітньої державницької традиції: «Ця річ з символом князівської влади передається звідти, звідки вона походить, — від держави давньої України-Руси до державної установи сучасної України. Україна воювала тоді, Україна воює і тепер. Війна йде на всіх фронтах, не лише на Сході. Українці мають бути озброєні історією. Археологія, історичні науки дають цей ґрунт».
На автентичності подарованого предмету наголосив генеральний директор Національного музею історії України, доктор історичних наук Федір Андрощук — знаний в Європі фахівець із середньовічної зброї. «За фахом я археолог і скандинавіст. Через мої руки пройшли сотні, а може й тисячі, зразків скандинавської і середньовічної зброї. Багато пам’яток були декоровані сріблом, ця традиція пішла зі Скандинавії… Поступово вона набула поширення у тодішній середньовічній Європі: її перейняли пруси, західні та східні слов’яни. Десяте століття — це цікавий період, коли закладається фундамент нашої держави, яка сприймає різні культурні імпульси — з Візантії, зі Сходу, також зі Скандинавії… Дві чи три такі сокири знайдені у Швеції, є також у Данії. Це досить статусні речі. І це свідчить про те, що між елітами відбувався обмін контактами. Особлива деталь у цій сокирі — скандинавський орнамент, який використовувався на локально виготовленій речі», — підкреслив Федір Андрощук.
Цінну пам’ятку Федір Андрощук датує 980—1015 роками, коли у Києві княжив Володимир. «Варто відкинути усі домисли, що ця річ є підробкою. Ми бачимо плетінку з обох боків. Симетрично майстри розташували двох фантастичних звірів. Ось тут, де відбито, бачимо давнє пошкодження. Отже, немає жодного сумніву, що перед нами — автентична річ», — впевнений Федір Андрощук.
Окремо дослідник зупинився на питанні тризуба, зображеного на подарованій сокирі. «Коли я писав книгу про іконографію монет, що їх використовували у Скандинавії під візантійським впливом, я займався іконографією перших великокняжих знаків. Якщо ми говоримо про тризуб, варто зважати на те, що перед князем Володимиром стояло завдання довести свою рівність імператорам. Тому він і створив таку складну іконографічну програму своїх монет. Є припущення, що в основі тризуба — зображення хижого птаха. Але тут він інтегрований у плетінку, типову для Скандинавії», — пояснив Федір Андрощук.
Пам’ятку вберегли не лише від грабіжників, але і від руйнування: над реставрацією сокири упродовж року працював художник-реставратор вищої категорії Національного науково-дослідного реставраційного центру України Віктор Голуб. Основна його задача полягала в тому, щоб розкрити інкрустацію сріблом та стабілізувати предмет.
Під час урочистої передачі бойової сокири музеєві Віктор Голуб пояснив, чому на прохання львів’янина взявся за реставрацію пам’ятки, та що переконало у її автентичності: «Предмет має металеве ядро, тому, щоб уникнути тріщин, відпадання насічки, він підлягав негайній реставрації, яку я погодився здійснити. Щоб розвіяти сумніви, хочу сказати, я вже більше 10 років працюю під мікроскопом з пам’ятками цього періоду. Неможливо зробити непомітною у предметі, зміненому корозією, насічку дорогоцінним металом. Уже відбулася часткова мінералізація, особливо обуха і леза, і ця корозія нерівномірна. Саме інкрустація зберігає істинну форму предмета, навіть якщо там були деформації. Тому фахівці не сумніваються, що перед нами — автентична річ».
Привітати з важливою подією колег-музейників прийшов завідувач відділу археології Києва Інституту археології НАН України Всеволод Івакін. «Знайдені під час нелегальних розкопок предмети осідають в українських приватних колекціях, ще більше їх вивозять за кордон. Завдяки Тарасу Хмеловському та Віктору Голубу ми можемо бачити цей унікальний артефакт саме в державному музеї — Національному музеї історії України», — наголосив археолог.
Уже підписаний договір про дарування сокири музеєві. У планах — також проведення розкопок на місці її знахідки.
Найближчим часом музей планує експонувати сокиру, щоб цінну пам’ятку міг побачити кожен відвідувач.
