У часи Русі східні словʼянки дуже полюбляли прикраси. Найвишуканішими з них вважаються саме колти. Це парні порожнисті всередині круглі підвіски складаються із двох опуклих змонтованих щитків. Вважається, між щитками закладався шматочок тканини, просякнутий запашними оліями, аромат яких поширювався навколо, коли колти рухалися. Носили їх, підвішуючи на ряснах до головного убору, так щоб колти опускалися обабіч обличчя. Ці прикраси, запозичені з Візантії, були в моді на Русі в XI‒XIII ст., ставши частиною князівсько-боярського жіночого головного убору. Зазвичай колти знаходять у складі скарбів, що їх ховали власники у мить небезпеки.
Пропонуємо ближче ознайомитися з трьома колтами з експозиції нашого музею – вишуканими взірцями руських жіночих прикрас.
Золотий колт із Кудрявського скарбу. ХІ–ХІІ ст. Київ
Справжньою перлиною експозиції музею є золотий колт із Кудрявського скарбу, виявленого в Києві в 1986 р. (вул. Кудрявська). Виріб прикрашений перегородчастою емаллю: з одного боку зображено у профіль розкриленого птаха з роздвоєним хвостом та тулубом із геометричним орнаментом, на звороті – малюнок із шести трикутників, заповнених рослинно-геометричним візерунком. Орнаменти виконані емалями синього, червоного, зеленого, білого та блакитного кольорів. Золоті колти з емалями були святковими прикрасами, вони належать до другої половини ХІ–ХІІ ст.
Кудрявський колт не має аналогій серед інших давньоруських прикрас. Його вирізняє цікаве художнє оформлення, хоча він поступається за розміром і багатством декору відомим золотим екземплярам. Зазвичай такі колти прикрашали низкою із дрібних перлин, розміщених по краю прикраси. Техніка перегородчастої емалі, тонкощам якої давньоруські ювеліри навчилися у візантійських майстрів, стала їхнім найвищим досягненням.
Срібний колт із рясною. ХІІ–ХІІІ ст. Пекарі Черкаської області
Серед численних прикрас давньоруського часу, які можна побачити у експозиції музею, привертає увагу срібний колт із рясною з городища Княжа Гора в с. Пекарі Черкаської області. Рясна походить зі скарбу, виявленого в 1897 р., а колт знайшли в 1900 р. Обидві прикраси потрапили до колекції київського промисловця та мецената Богдана Ханенка, а в 1907 р. їх передали до музею.
Колт виконано в техніці тиснення, гравіювання, черні і скані. Складається із двох випуклих щитків, на яких відтиснуто зображення двох птахів, повернутих спинами, і звисаючим крином між ними. Зображення виділенні гравіюванням, а тло заповнене черню. По краю колт прикрашено мереживним ізерунком зі скані. Срібна рясна виконана в техніці тиснення та складається із 32 порожнистих колодочок. Підвішений до такої рясни колт мав звисати на рівні грудей.
На Русі цей тип прикрас поширився з Візантії і був невід’ємною частиною князівсько-боярського жіночого головного убору. Припускається, що між щитками колтів клали духмяну траву, запах яких розповсюджувався навколо. Колти цього типу є продуктом виробництва місцевих ремісників. На території Південної Русі вони побутували в кінці ХІІ ‒ першій чверті ХІІІ ст.
Колт. ХІІ ст. Райки Житомирської області
В зібранні музею зберігається досить оригінальний бронзовий колт ХІІ ст. з перегородчасто-виїмчастою емаллю, знайдений у с. Райки Житомирської області. Колти ‒ це парні порожнисті всередині круглі підвіски, що складаються із двох опуклих щитків, спаяних один із одним. Імовірно, між щитками закладався шматочок тканини, просякнутий запашними оліями. Носили їх, підвішуючи на ряснах до головного убору, так щоб колти опускалися обабіч обличчя. Такі прикраси, запозичені з Візантії, були в моді на Русі у XI‒XІІІ ст. Зазвичай це золоті з емалями та срібні чернені вироби, які знаходять переважно у складі скарбів.
Колт із с. Райки належить до рідкісних екземплярів. Його щитки відлиті та складаються із трьох глибоких виїмок, розділених товстими перегородками. Всередині отриманих лотків викладено малюнок із тонких перегородок, в які засипали емаль. У центральному круглому лотку викладено орнамент у вигляді розетки, навколо якої симетрично розміщені волютоподібні фігури. В інших двох лотках ‒ малюнок із волют та геометричного візерунка. В орнаменті використано емаль синього, зеленого, червоного та білого кольорів. Малюнок виконано досить ретельно й акуратно, тоненькі перегородки між емалями абсолютно непомітні. Там, де емаль відпала, проглядає позолочена поверхня. Зазвичай такі колти додатково прикрашалися по краю щитків низкою з перлин. Цей екземпляр є продуктом місцевого виробництва і, безсумнівно, належить до дорогих виробів, що могли бути власністю представниці місцевої знаті.
Підготувала Леся Дідух, старша наукова співробітниця Національного музею історії України
