Дідрахма. IV–ІІІ ст. до н. е. Луканія, Гераклея. Срібна карбована монета вагою 6,03 г та діаметром 21 мм. До зібрання НМІУ надійшла з колекції мінц-кабінету Київського університету Св. Володимира.
На лицьовому боці монети – зображення Афіни в коринфському шоломі, прикрашеному грифоном. У верхньому секторі – горизонтальний напис: ΗΡΑΚΛΕΙΩΝ. На звороті – Геракл, який стоїть та тримає палицю та шкуру лева. Ліворуч – горизонтальний напис: ФІЛО.
Гера́кл (грец. Ἡρακλῆς, дослівно «слава Гері») в римській міфології мав ім’я Геркулес (лат. Hercules). Син смертної жінки Алкмени та верховного олімпійського бога Зевса.
Мати Геракла мала за чоловіка Амфітріона. Коли той пішов на війну, Зевс, закохавшись у прекрасну Алкмену, перетворився в Амфітріона. За декілька днів Амфітріон повернувся з війни, і згодом у подружжя мали з’явитися сини-близнюки. У передчутті народження сина Зевс проголосив богам Олімпу, що сьогодні на світ з’явиться його дитя – славний нащадок, який веде свій родовід від Зевсового сина Персея. Він стане великим героєм, здійснить значну кількість подвигів і буде володарювати над всіма Персеєвими нащадками. Проте ревнива дружина Зевса Гера зненавиділа ще ненародженого сина свого чоловіка і зажадала помсти за його зраду. Хитрістю за допомогою богині обману Ати вона взяла в Зевса обітницю, що правителем персеїдів стане той, хто народиться сьогодні у представниці цього роду першим. Не очікуючи підступності дружини, Зевс дав священну обітницю. Тоді Гера за допомогою своєї дочки – богині пологів Іліфії, прискорила пологи у дружини правителя з роду персеїдів Сфенела, і на світ передчасно з’явився хворий і слабкий Еврістей. Зрозумівши обман своєї дружини і не в змозі порушити дану богам священну обітницю, Зевс вирішив полегшити долю свого божественного сина і повелів, що тільки-но Геракл на службі у Еврістея здійснить 12 подвигів, він не тільки звільниться від влади володаря персеїдів, а й стане безсмертним. Розуміючи, що в житті його сина буде багато небезпек, Зевс доручив опіку над ним своїй улюбленій дочці – богині Афіні.
Проте мстива Гера переслідувала Геракла з перших і до останніх днів його земного життя. Коли в Алкмени народилися сини-близнюки, Гера підіслала до них двох величезних змій, які мали вбити дітей. Проте маленький Геракл схопив і задушив страшенних зміюк. Коли до кімнати на крик Алкмени прибіг її чоловік Амфітріон і побачив маленького хлопчика з мертвими зміями в руках, він, вражений надзвичайною силою цієї дитини, звернувся до провидця. І той сказав, що їхня з Алкменою дитина насправді є сином Зевса.
Коли Геракл виріс, він за волею богів пішов на службу до свого кузена Еврістея. За наказом останнього син Зевса здійснив 12 подвигів: переміг немейського лева та лернейську гідру, піймав керинейську лань та ерімантського вепра, вбив стімфалійських птахів, очистив Авгієві стайні, приборкав критського бика, здобув коней Діомеда, пояс цариці амазонок Іпполіти, корів Геріона, привів із потойбічного світу Цербера та приніс яблука Гесперид.
Звільнившись з-під влади Еврістея, Геракл здійснив ще багато подвигів, зокрема, звільнення Прометея, перемоги в численних війнах, участь у гігантомахії (боротьбі богів із гігантами), подорож на кораблі з аргонавтами, заснування Олімпійських ігор тощо.
Коли земне життя Геракла закінчилося, боги запросили його на Олімп. Там нарешті Гера примирилася з Гераклом та навіть віддала йому за дружину свою доньку – безсмертну Гебу.
Під час свого земного життя Геракл став батьком багатьох дітей, які заснували численні династії правителів стародавнього світу. За однією з легенд, записаною Геродотом від греків, які жили на узбережжі Чорного моря, скіфські правителі вели свій родовід від Геракла. Коли він переганяв биків Геріона, потрапив у незаселену на той час країну, яку тепер називають Скіфією. Там Геракла застигла хурделиця та мороз, він загорнувся у шкуру лева й заснув. Коли прокинувся, побачив, що його коні зникли. Геракл пішов шукати їх і довго блукав, допоки не прийшов у землю, яку називали Полісся, і там побачив печеру. В ній жило дивне створіння – напівжінка, напівзмія. Геракл запитав у неї, чи не бачила ця жінка-змія його коней. Та відповіла, що вони в неї, і Геракл їх отримає лише після того, як стане її коханцем. Від цього зв’язку у змієногої діви народилося троє синів – Агафірс, Гелон та Скіф. Коли Геракл рушив далі, то заповів, що той із синів, який зможе натягти тятиву його лука та підперезатися його поясом, стане правителем цієї країни, а той, хто не зможе цього зробити, то має стати вигнанцем. Лише молодшому Геракловому синові Скіфу вдалося виконати заповіт батька та стати правителем скіфів. Цю легенду про змієногу богиню, Геракла та його синів часто відтворювали на стародавніх скіфських артефактах.
У античному мистецтві Геракл постає або як атлет, або в контексті його багатьох подвигів. Найчастіше Геракла зображали як кремезного бородатого чоловіка, озброєного палицею та одягнутого у шкуру немейського лева.
Підготувала Зінаїда Зразюк – завідувачка сектору нумізматики, фалеристики, медальєрики та боністики науково-дослідного відділу збереження фондів НМІУ
Колаж Анастасії Доманової
