15 серпня – День археолога. Офіційно свято відзначається з 2008 року, відповідно до Указу Президента України Віктора Ющенка від 6 серпня 2008 року. Втім неофіційно археологи відзначають своє професійне свято цього дня вже понад пів століття. Проте зараз вже важко з’ясувати, чому саме 15 серпня стало Днем археолога. За однією з версій, цього дня співробітники Трипільської археологічної експедиції відзначали день народження свого керівника – Тетяни Пассек – дослідниці пам’яток Трипільської археологічної культури.
Однією з пам’яток Трипільської культури є поселення, розташоване в урочищі Коломийщина поблизу с. Халеп’я (нині – Обухівського району Київської області). У 1934–1938 роках цю археологічну пам’ятку досліджувала Трипільська експедиція, у складі якої працювали співробітники київського Інституту історії матеріальної культури (з 1938 року – Інституту археології АН УРСР): В. Козловська, В. Петров, Б. Безвенглинський, І. Підоплічко та інші. Спочатку експедицію очолював С. Магура, а після його арешту у 1937 році розкопками керувала Т. Пассек. За п’ять років дослідження Коломийщини–І археологи виявили рештки кількох десятків споруд, чимало керамічних посудин та антропоморфних статуеток, кам’яних зернотерок, кремінних знарядь праці тощо. Знахідки, виявлені на поселеннях Коломийщина–І (а також розташованому поряд поселення Коломийщина–ІІ), нині зберігаються у Національному музеї історії України.
Свідченням дружніх стосунків між співробітниками Трипільської експедиції може слугувати дарчий напис, зроблений Т. Пассек на окремому відбитку її статті «Трипільські моделі жител» (що зберігається у книгозбірні НМІУ): «На пам’ять про коломищенські дні. Від автора. 13.IV.1939 р. Київ». Цей напис адресовано київському археологу В. Петрову.
Про приязні стосунки, що панували у Трипільській експедиції, також згадує креслярка експедиції – українська письменниця Д. Гуменна, яка працюючи над історичним романом, захотіла «зануритись у археологічні реалії». Про роботу в експедиції письменниця розповіла в одному з розділів автобіографічного роману «Дар Евдотеї. Іспит пам’яті. Книга друга» (1990). Зокрема, Д. Гуменна дала влучні і дотепні характеристики співробітникам експедиції: «…Чорнява красуня Пассек завжди ладна була відповідати на всі питання, і, як начальник експедиції, завжди була там, де її найбільше потребують» чи «... Тетяна Сергіївна любила жартувати, розповідала анекдоти з життя археологів: “Зустрілися два археологи: обоє скаржаться. Один тільки й те робить, що мерців копає, а другий – ще й досі жодного мерця не викопав...”. Оце таке й Трипілля. Скільки не розкопують, а ще й досі не виявлено, який похоронний обряд мали трипільці».
Згадує Д. Гуменна в своїх спогадах й інших археологів: «Віктор Петров, що сам себе тут охрестив “старим парубком”, до всіх потроху залицявся своїм особливим стилем, так, що не знаєш, коли він не корчить із себе блазня». Або: «Петро Курінний лиш приїздив як гість. Він був у теоретичній суперечці з Тетяною Пассек. Це був дуже складний спір: що таке культура А, а що – культура Б?».
Загалом же про співробітників Трипільської експедиції письменниця говорить, як про «товариство добірне, дуже приязне, коректне, доброзичливе».
Підготувала завідувачка відділу науково-видавничої діяльності НМІУ Олена Попельницька
