12 серпня на Замковій горі в Києві відбулася урочиста церемонія вшанування місця поховання козаків І-го Українського полку імені Богдана Хмельницького. Захід відбувся за ініціативи відділу «Музей Української революції 1917–1921 років» Національного музею історії України.
У братній могилі поховано 16 вояків І-го Українського козацького полку імені гетьмана Богдана Хмельницького, які загинули внаслідок нападу на них російських кірасирів та донських козаків під час відправки першої українізованої військової частини на фронт Першої світової війни. Урочисті похорони козаків-богданівців відбулися 12 серпня 1917 року та були організовані на урядовому рівні. Багатотисячну жалобну процесію очолював голова Центральної Ради Михайло Грушевський. За часів Української революції 1917–1921 років місце поховання богданівців стало для українських патріотів одним із символів боротьби за утвердження державної незалежності України.
З подробицями «однієї з героїчно-трагічної подій історії українського війська новітньої доби», яка відбулася у серпні 1917 року, присутніх ознайомив професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Григорій Савченко.
Під час вшанування було розгорнуто стяг І-го Українського полку імені Богдана Хмельницького, який, за словами директора Національного військово-історичного музею Андрія Ільєнка, у 2017 році був представлений на параді на честь Дня незалежності України. Також з коротким словом виступили голова Спілки офіцерів України Олександр Сасько, громадський активіст та ветеран Ігор Мазур («Тополя»), громадська активістка Валерія Шварц. Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович подякував історикам НМІУ за збереження і донесення до сучасників правди про важливі події української історії.
За словами наукового співробітника НМІУ Олександра Хоменка, для нього та його колег рішення впорядкувати і організувати вшанування могили козаків-богданівців на Замковій горі було цілком природним і закономірним рішенням. Пан Олександр брав участь у першому впорядкуванні могили ще в радянські часи, у 1989 році, коли українська патріотична молодь віднаходила забуті поховання українських героїв. Тоді через брак інформації, яка була цілеспрямовано знищена радянським режимом, навіть побутувала хибна думка, що на цьому місці поховані воїни-крутянці, які загинули в бою з більшовиками.
Наприкінці офіційної частини історичні реконструктори в одностроях доби УНР виконали урочисту сальву з 16 залпів на честь 16 похованих вояків.
Потому виступив народний артист України Тарас Компаніченко, виконавши низку українських патріотичних пісень доби Української революції 1917–1921 років. Він також поділився спогадами про свою участь у впорядкуванні цього поховання в часи Перебудови та на початку Незалежності.
На завершення науковий співробітник НМІУ та співорганізатор заходу Богдан Скопненко закликав всіх присутніх не покладати рук, поки на цьому місці не буде встановлено меморіал, на який справді заслужили поховані там вояки.
