Упродовж багатьох років відділ наукової реставрації Національного музею історії України очолював Олександр Мінжулін – неперевершений майстер своєї справи, професор, мистецтвознавець. Був провідним спеціалістом у царині реставрації творів з металу, підготовки художників-реставраторів скульптури й творів декоративно-ужиткового мистецтва, мистецтвознавців-експертів. Входив до Європейської асоціації реставраторів ”Arbeitsblatter fur Restauratoren” як представник України. Серед відреставрованих паном Олександром пам’яток – унікальні твори мистецтва світового значення, які є окрасою музейної колекції Національного музею історії України.
Справу батька продовжила донька – Олена Гаврилюк, яка нині завідує відділом наукової реставрації НМІУ. Ось що вона розповідає про свого батька і вчителя.
Тато народився 1941 року в учительській родині на Кіровоградщині. Був обдарованим пейзажним живописцем, займався ювелірною справою, захоплювався історію і хімією. Любив усе робити власноруч.
Спочатку здобув філологічну освіту. Реставраційною справою почав займатися з 1981 року. Реставрації творів із металу навчався у провідних художників-реставраторів Європи.
За 30 років за його участі реставровано та повернено до наукового обігу тисячі експонатів із різних музеїв України й зарубіжжя. Серед них – унікальні твори мистецтва світового значення: золота пектораль із Товстої Могили, скарби золотих і срібних прикрас ХІІ ст., знайдені в Києві, скарби князя Володимира Юрійовича, навершя царських воріт Михайлівського Золотоверхого собору, царські врата Софії Київської, пам’ятник святому князю Володимиру в Києві тощо.
Довго виношував ідею створення центру для навчання реставраторів. І найголовніше – втілив її. Поневірявся по всіх інстанціях, невтомно переконував чиновників у міністерствах, що це справа державної ваги. Нарешті 1993 року при кафедрі техніки та реставрації творів мистецтв Академії образотворчого мистецтва й архітектури завдяки його клопотанням було відкрито навчально-творчу майстерню реставрації скульптури та творів декоративно-ужиткового мистецтва. Батько очолив її спочатку як завідувач, потім – як доцент і, зрештою, як професор кафедри. Завдяки зусиллям батька відділення перетворилося у потужний навчальний центр, який готував кваліфікованих фахівців.
Педагогічну роботу поєднував із реставрацією в Національному музеї історії України, де поставив реставраційну справу на науковий рівень. Відреставровані Олександром Мінжуліним музейні експонати подорожували країнами світу, про що свідчать десятки каталогів.
Наукова діяльність – це окрема сторінка біографії батька. Він зробив низку наукових відкриттів. Розгадував секрети стародавніх ювелірів. Відтворив давню техніку паяння зерні. Сам відкрив методи, за якими виготовляли вироби із зерню, їхні розміри аналогічні давньоруським та античним. За його участі відреставровані гладківський скарб та золота скіфська пектораль.
Олександр Мінжулін є автором науково-практичної реконструкції захисного озброєння скіфського воїна з поховання V ст. до н. е. біля с. Гладківщина. Макет озброєння та одягу в натуральну величину, який він відтворив, є одним із центральних експонатів Музею історичних коштовностей України, філії НМІУ.
Батько був учасником багатьох реставраційних і творчих виставок в Україні та за її межами. Його ювелірні вироби із золота та срібла, виготовлені в техніках зерні, черні та емалі, з інкрустацією перламутром експонувалися на багатьох виставках. Вишукані каблучки та сережки отримували у подарунок сестри і доньки. Також любив малювати. Живописні роботи дарував родичам, друзям і колегам. Готувався до персональної виставки, але смерть завадила втілити цей задум.
Олександр Мінжулін – автор багатьох науково-методичних праць та навчальних посібників із техніки та технології виготовлення, реставрації та консервації творів із металу, член Президії Комісії з атестації художників-реставраторів України при Міністерстві культури України. Батько був досвідченим експертом холодної та вогнепальної зброї. В цій галузі провів багато досліджень, також реконструював зброю.
Як людина щира і відкрита, турбувався про всіх, усім допомагав. Дуже хотів, щоб я, його донька, закінчила художню академію. Проте я обрала власний шлях і вступила до Інституту легкої промисловості, адже хотіла бути дизайнером одягу. Зрештою, дослухалася до батькових порад і стала професійним реставратором.
Мало хто знає, що Олександр Мінжулін походив із козацького роду. Велику частину свого життя присвятив ґрунтовному вивченню та дослідженню історії козацтва. В останній шлях 2013 року батька спорядили в мундирі козацького генерал-полковника Незалежної України.
