УХVІІ–ХVІІІ ст.Україна в Європі була відома як країна козаків.Австрія, Франція, Росія, Венеційська республіка запрошували козаків допомогтиу протидії наростанню турецької небезпеки. Походи козацтва проти турків та татар, віртуозна військова майстерність сприяли зростанню його авторитету та популярності на міжнародній арені. В Італії, Німеччині, Франції та Англії в той час з?являються твори європейських майстрів, присвячені військовому мистецтву запорожців. Про це 12 січня 2019 р. під час лекції в Національному музеї історії України розповіла Олена Походяща, заступник головного зберігача фондів НМІУ.
Зацікавленість українським козацтвом іноземними митцями спонукала їх до створення низки іконографічних зображень гетьманів та козацької старшини. Окремо дослідниця зупинилася на портретах Вишневецьких, Розумовських, що зберігаються у фондовій колекції Національного музею історії України. Портрет сина гетьмана Кирила Розумовського, Олексія Розумовського, з колекції Національного музею історії України введений до наукового обігу нещодавно. За словами Олени Походящої, його написав 1825р. Джордж Доу. Європейські майстри залишили нам у спадок прижиттєві зображення видатних козацьких ватажків: Івана Мазепи, Богдана Хмельницького, Данила Апостола та інших.
Також європейські мандрівні художники зафіксували у своїх творах типи незаможних козаків, представили їх у бою, передали побут та традиції.
Тема козацтва в європейському мистецтві представлена історичними портретами, батальним і побутовим живописом, графікою та скульптурою. Слухачів зацікавили батальні картини голландських художників ХVІІ–ХVІІІ ст., на яких разом із запорозькими козаками зображений славетний козацький отаман Іван Сірко під час переможної битви під Дюнкерком із іспанцями на боці Франції під час Тридцятирічної війни.
«Працюючи з іконографічними джерелами європейських митців, починаєш ще більше поважати історичний шлях українського козацтва, захоплюватися його виправкою та кмітливістю, дізнаватися про славетних воїнів іноді навіть те, чого не знайдеш у історичній літературі», – підсумувала О. Походяща.
