Перспективи розвитку й осучаснення музейної сфери України обговорили учасники круглого столу «Сучасні музеї в Україні. Погляд у майбутнє», що відбувся 21 листопада 2018 року в інформаційній агенції «Укрінформ».
Захід підсумував роботу першої Школи музейних лідерів – освітнього проекту, що тривав упродовж жовтня – листопада 2018 року в Національному музеї історії України за підтримки Українського культурного фонду.
Генеральний директор Національного музею історії України, керівник проекту «Школа музейних лідерів» Тетяна Сосновська зауважила, що цей підсумковий захід Школи невипадково проходить у День Гідності.
«Круглий стіл ми запланували символічно у День Гідності, щоб поговорити про те, яким чином музеї мають брати участь у формуванні української нації, її свідомих громадян. Адже патріотизм виховується всім суспільством, а не тільки сім’єю і школою. І музеї входять до тієї спільноти, яка формує думку й інтелектуально розвиває людей. Дуже важливо, щоб музеї не випадали із цієї загальнодержавної місії виховання покоління, формування особистості», – наголосила Тетяна Сосновська.
Гендиректор НМІУ закликала своїх молодих колег – учасників Школи музейних лідерів – поділитися в останній день навчання своїми думками щодо того, як модернізувати, осучаснити, вдосконалити музеї, в яких вони працюють та музейну галузь загалом.
Першими свої пропозиції, за результатами голосування в групах, висловили: Марія Фролова, Олена Сторожик та Євген Маловічко. Саме вони незабаром вирушать на стажування у краківські музеї.
Марія Фролова – керівник науково-експозиційного відділу Хмельницького обласного художнього музею: «На прикладі нашого музею бачимо, що зміни відбуваються, якщо запрошувати спеціалістів, які дають конкретні поради з того чи іншого питання. Завжди досягається кращий результат, коли увесь колектив присутній на зустрічі з фахівцем. Тоді всі бачать, що зміни необхідні. Наприклад, Павло Гудімов радив нам розробити стратегію на 50 років наперед, з урахуванням усіх найсміливіших планів на майбутнє. Для нас реальною допомогою від НМІУ були би методичні рекомендації з різних напрямків».
Олена Сторожик – магістрантка Харківської державної академії культури: «Українські музеї мають дуже багаті колекції, але експозиції зазвичай не справляють враження. Нам потрібні кардинальні зміни в експонуванні, потрібно використовувати новітні технології. Як говорив нам на лекції під час Школи музейних лідерів Сергій Бобак, слід використовувати всі п’ять відчуттів для представлення предмету. Так відбувається занурення. Музей потрібен людям різного віку – від дітей до пенсіонерів, щоби вони могли навчитися, насолодитися, цікаво провести дозвілля».
Євген Маловічко – виконувач обов’язків директора Тростянецького краєзнавчого музею в Сумській області: «По-перше, музейникам бракує комунікації. Ми рідко спілкуємося між собою. Поодинокі випадки – навіть на регіональному рівні. Школа музейних лідерів повинна мати продовження, щоби музейники могли спілкуватися. По-друге, чи вміємо ми подати експонати, навіть найунікальніші? На лекції Школи ми побачили, як, скажімо, тільки завдяки світлу предмет виглядає так, що просто заворожує. Зміни в експонуванні треба проводити шляхом навчання музейників. Саму технологію навчання спеціалістів також треба змінити. По-третє, варто удосконалити законодавчо-нормативну базу у справі музеїв. Закон музеї не захищає. Окремі нормативно-правові акти суперечать один одному. Інструкції по збереженню фондів відсутні взагалі».
Мирон Гордійчук з Національного музею Тараса Шевченка поділився мрією, щоб в Україні була така структура, яка би щороку виділяла 1 мільярд гривень на побудову нових музеїв та оновлення діючих. «Інвестиції в культуру, в інновації музейництва окупляться сторицею. Крім того, що це є найкращим способом ненав’язливого виховання молоді, це розвине місцевий туризм, піднесе інфраструктуру», – вважає пан Мирон.
Антоніна Кротович із Хмельницького обласного літературно-меморіального музею Миколи Островського в Шепетівці торкнулася теми музеїв радянської епохи. Слухачка Школи музейних лідерів переконана, що такі музеї не варто знищувати. Їх потрібно зберегти для можливості критичного осмислення минулого молодшим поколінням.
Продовжуючи розмову, директор НМІУ Тетяна Сосновська розповіла про досвід декомунізації музеїв прибалтійських країн, які вона відвідала: «Наукове опрацювання предметів радянської доби в Прибалтиці проводиться і зараз. Ніхто не проводить ревізії і не знищує їх. Ці предмети дають унікальну можливість показати, якої шкоди завдала радянська ідеологія».
Викладач Донецького національного університету імені Василя Стуса Інна Петрова розповіла про потребу в запрошенні до вузів музейників-практиків, які б ознайомили студентів зі специфікою збереження експонатів, музейним менеджментом, промоцією тощо.
Для старшого наукового співробітника Великоанадольського музею лісу на Донеччині Олександра Сенчі актуальними є проблеми невеликих місцевих музеїв: «Місцеві музеї часто є центром малих громад. Міністерству культури варто створити програму з цього напрямку, щоб така робота в незалежній Україні почала проводитися на системній основі».
Наприкінці круглого столу музейники обговорили окремі професійні аспекти своєї діяльності. Тетяна Сосновська поділилася досвідом, як унеможливити підміну музейних предметів шляхом детальної фотофіксації. Також директор НМІУ наголосила на потребі створення загальної бази предметів, які зникли з музейних фондів. «На часі створення єдиного інформаційного ресурсу про музейні фонди», – вважає гендиректор НМІУ.
Завершуючи зустріч, Тетяна Сосновська зауважила, що музейникам в Україні бракує єдності – музейникам варто більше ділитися досвідом, рекламувати один одного і бути готовими прийти на допомогу.
