У НМІУ зберігається одна з найчисельніших та найрепрезентативніших археологічних колекцій, у якій налічується понад 331 тис. од. зб. основного фонду та бл. 141 тис. од. зб. допоміжного фонду.
Історія музею розпочалася з відкриття в 1897 р. у приміщенні Товариства старожитностей і мистецтв на вул. Бульварній у Києві Першої археологічної виставки. На ній були представлені матеріали Імператорської археологічної комісії, а також колекції майбутніх засновників музею. Саме згаданою подією започатковано літопис археологічного відділу, першими експонатами якого стали предмети, подаровані членами родин Ханенків, Терещенків, Зноско-Боровських, а також Ф. Кундеревичем, В. Тарновським, В. Антоновичем, О. Бобринським, І. Лінниченком і першим зберігачем відділу В. Хвойкою. Ці предмети стали основою археологічної експозиції КХПНМ, відкритого 30 грудня 1904 р.
З ім’ям Вікентія Хвойки пов’язана подальша історія зібрання, яке завдяки його невтомній праці поповнилося більш ніж на 20 тис. експонатів. Це були знахідки з Кирилівської стоянки, артефакти трипільської, зарубинецької, черняхівської культур, відкриття яких належить досліднику.
Новий етап для музею розпочався після встановлення радянської влади. КХПНМ у 1919 р. було перейменовано на Перший державний музей, а в 1924 р. – на ВІМ. З цим складним часом пов’язана драматична доля видатних українських вчених М. Біляшівського та Д. Щербаківського, які запобігали вилученню музейних предметів зі збірки музею та вивезенню їх поза межі України.
Наступний період повʼязаний з утворенням Археологічного музею на чолі з В. Козловською, до складу якого в 1930 р. увійшли археологічні колекції ВІМ. З 1936 р. ці зібрання разом із археологічними матеріалами з київських закладів – Музею старожитностей і мистецтв УСВ, ВЖК, ЦАМ КДА, Археологічного музею Інституту народної освіти, Кабінету антропології та етнології ім. Хв. Вовка – у др. пол. 1930-х рр. утворили археологічний фонд ЦІМ.
Під час Другої світової війни раритети археологічного зібрання були евакуйовані разом з іншими колекціями до Башкирського художнього музею в Уфі. Однак чимала частина колекції залишалася в Києві. Спочатку вона була частково виставлена у залах Педагогічного музею на вул. Володимирській, а згодом вивезена нацистами до Австрії та Німеччини. У 1947 р. евакуйовані колекції повернули до Києва, проте частина вивезених до Європи експонатів там і залишилася.
В післявоєнні роки колективові музейних археологів: Г. Шовкопляс, Т. Мовша, Л. Романюк, Н. Шендрик, С. Кілієвич – довелося вирішувати складні завдання формування, вивчення та інвентаризації археологічних колекцій, розміщених в будинку художньої школи на вул. Володимирській, 2, де знаходяться і нині. Для поповнення зібрання в 1950–1980 рр. співробітники музею брали участь в експедиціях ІА АН УРСР, а також проводили самостійні дослідження. У 1990-х та на поч. 2000 рр. музейна колекція поповнилася речами з приватних збірок. Протягом останніх років кількість предметів у фондах збільшується за рахунок співробітництва з ІА НАН України правоохоронними органами та СБУ.
Археологічні знахідки, що зберігаються в НМІУ, є справжніми перлинами світового культурного надбання та засвідчують основні етапи становлення археології України − від перших розкопок та накопичення джерельної бази до теоретичних узагальнень, культурних і соціальних реконструкцій давніх суспільств. Також це результат невтомної праці кількох поколінь археологів та музеєзнавців.
О.О. Пукліна
заступник головного зберігача фондів
