Фондова група «Речі з умістом дорогоцінних металів» нараховує понад 1500 одиниць зберігання.
Початок формування золотарського зібрання відноситься до часу заснування музею завдяки колекційній діяльності Товариства старожитностей і мистецтв, заснованого в 1897 р. Згодом це зібрання стало частиною Київського художньо-промислового і наукового музею. Після 1919 року до нього увійшли предмети культу, вилучені з храмів, монастирів за відповідними директивами більшовицького уряду. В наступні десятиліття зібрання поповнювалось за рахунок етнографічних експедицій, дарувань та закупівель.
Період 30-х років ХХ ст. ознаменувався знищенням золотарських виробів.
В останні десятиріччя зібрання поповнювалось завдяки безкоштовній передачі правоохоронними органами культурних цінностей, зокрема знайдених та переданих на користь держави речових скарбів.
Одними з перших предметів зібрання були ті, які надійшли з Церковно-Археологічного музею, а також ті, що були подаровані та заповідані колекціонерами, меценатами, зокрема Б. Ханенком, Д. Федоровим, колекція В. Браницького.
Репрезентуючи художні вироби українських, західноєвропейських, середньоазійських та російських майстрів, вона охоплює чотири століття. Колекція відображає основні напрями розвитку мистецтва епохи ренесансу, бароко, класицизму. В ній представлені основні ювелірні центри виробництва вишуканих речей як світського, так і культового призначення, що відзначаються високим художнім і технічним рівнем. Історія зібрання відображає процеси і події минулого, а цінність її в тому, що багато творів є рідкісними та не мають аналогій в інших музейних зібраннях.
Предметам українського золотарства музейної колекції виробів з дорогоцінних металів належить чільне місце завдяки їхній неповторності та вишуканості. У них гармонійно поєднуються усталені традиції та вправність, блискучі втілення задумів уславлених майстрів золотарської справи.
Цікавими за своєю сутністю є так звані вкладні пам’ятки, серед яких найбільш ранні раритети колекції – семикінцевий хрест патріаршого типу (внесок гетьмана П. Сагайдачного Богоявленській церкві Братського монастиря в Києві 1622 року), потир-вклад ігумені Вознесенського монастиря Марії Магдалини-Мазепини до монастиря Глухівського. До зібрання увійшли роботи найвідоміших золотарів – Івана Равича (1677-1762), Матвія Наруновича (1735-1756), Микити Лазаревича (середина XVIII ст.).
Самобутні зразки демонструють вироби відомої в Києві фабрики І. Маршака (1876-1917), серед яких музейні перлини – срібна модель Київського педагогічного музею, 1911 р., та срібна таця, подарунок митрополиту Київському та Галицькому Іоаникію, 1899 р.
Зразки золотарства західноєвропейського походження репрезентовані виробами XVII – ХІХ ст. з німецьких міст Гамбурґа, Ауґсбурґа та Нюрнберґа, Франції, Великої Британії. Це святкові келихи, т. зв. ананасні, букльовані, виноградні келихи у вигляді квітки тюльпана. Найбільш ранньою роботою цієї групи є вишукане карбоване блюдо майстра Якоба Шеха, 1682 р., із зображенням сцени королівського полювання, поєднаної з пишним рослинним декором.
Найбільш чисельною є група виробів російських традиційних центрів золотарського виробництва XVIII – поч. ХХ ст. – Москви, Петербурга, Костроми. Серед них вирізняються предмети храмових та світських інтер’єрів, зразки столового посуду, прикрас, представлені виробами славетних майстрів та шкіл срібної і золотої справи – К. Фаберже, П. Хлєбнікова, П. Сазікова, О. Курлюкова, братів Грачових.
Зібрання предметів з дорогоцінних металів та коштовного каміння Національного музею історії України дає уявлення про розвиток та становлення золотарської справи, застосування найскладніших художніх прийомів, завдяки яким було створено неперевершені, унікальні твори декоративно-ужиткового мистецтва, які мають художнє, історичне, естетичне та пізнавальне значення.
