Користувалися акваманілами представники знаті, ці речі були невід’ємними предметами побуту під час застілля. До того ж, акваманіли входили до церковного начиння – священнослужителі поливали з них на руки під час літургії. Форми відливали із бронзи в техніці втраченої воскової моделі: модель, за якою відливали виріб, втрачалася, тому кожен водолій є унікальним мистецьким витвором. Окрасою колекції Національного музею історії України – МІСТ є три зооморфні водолії 13 століття, передані музею 1907 року із зібрання Богдана і Варвари Ханенків.

Найвідоміший із них ‒ водолій у вигляді лева. Вперше артефакт опублікували у збірці «Древности Приднепровья» (1902), де вказано, що його знайшли в Чернігові. Однак обставини знахідки невідомі.

Національний музей історії України

Водолій має масивний приземкуватий циліндричний тулуб, який підтримують короткі тонкі лапи. Передня частина тулуба та шия лева прикрашені рельєфними хвилястими лініями, так майстер умовно передав гриву. Хвіст закинутий на спину та позначений рельєфною лінією з пальметкою на кінчику. Очі звіра випуклі, округлі, із глибокими круглими виїмками замість зіниць – гніздами для інкрустації. З розкритої пащі лева виходить коротка трубочка для зливу води. Отвір для наливання води розміщений між короткими вухами. Він закривався кришечкою на шарнірі, яка не збереглася. Руків’я водолія пласке, без елементів декору.

Акваманіли у вигляді левів найпопулярніші, оскільки лев як уособлення влади та сили ‒ найулюбленіший образ середньовічного мистецтва. Водолій із Чернігова належить до романської групи пам’яток. Згадані приземкуватий тулуб та стилізований образ звіра, далекий від реального, вирізняють цей предмет серед численної групи водоліїв-левів, реалістичніших за образом, зі стрункими довгими ногами та граційною поставою.

Акваманіл у вигляді кентавра також походить із Чернігова. Водолій має округлий тулуб, що раніше тримався на чотирьох тонких струнких лапах. Нині дві передні та задня ліва нога відламані. Перехід від тулуба тварини до людиноподібного бюста виділений круглим виступом-комірцем із гравійованим зигзагоподібним орнаментом.

Національний музей історії України

У кентавра великі випуклі очі, прямий приплюснутий ніс, маленькі круглі вуха й рельєфна зачіска. Зверху, на голові монстра, є великий круглий отвір для наливання води (кришечка втрачена). Короткими тонкими руками звір тримає в пащі трубочку, з якої витікала вода. Додатково на грудях розміщувався краник, від якого залишився отвір. Тримали водолія за круглу ручку, розміщену вздовж усього тулуба.

Третій екземпляр представляє фрагмент водолія у вигляді козла. 1902 року його опублікували у збірнику «Древности Приднепровья», в якому предмет зазначено як знахідку з Києва.

Національний музей історії України

Фрагмент сильно деформований, оплавлений. Це голова та частина тулуба козла (висота 185 мм). У тварини великі опуклі очі, з рота виходить коротка трубочка для зливу. Один ріг із вухом відламані. Вовна тварини позначена хвилястими пасмами. Водолії у вигляді козла маловідомі, тому київський екземпляр є унікальним.

Всі три водолії за художнім стилем належать до групи північногерманських акваманілів першої половини 13 століття. Центром їхнього виробництва було місто Гільдесгайм (Нижня Саксонія). Коли такі романські вироби потрапляли до Русі, то осідали при монастирях та храмах. Їх використовували як у церковному, так і у світському побуті.

Сподіваємося, що музей вже скоро відчинить двері для відвідувачів, і ви зможете знову милуватися цими чудовими пам’ятками середньовіччя!

Леся Дідух, завідувач сектору середньовічної історії України Національного музею історії України

Колаж на заставці Катерини Бруєвич