Виконуючим обов’язки уповноваженої особи з питань запобігання корупції в Національному музеї історії України є провідний фахівець з антикорупційної діяльності – Базиленко Олег Анатолійович.
Слобожанський центр здавна страждав через близькість до російських кордонів. Харків став першим містом, яке захопили більшовики в грудні 1917 року. Саме тут 10 березня 1919 року було проголошено створення Української Соціалістичної Радянської Республіки, і саме це місто стало першою її столицею. Майже 100 років по тому, під час Революції гідності, Харків намагалися зробити центром проросійського уряду.
Але щоразу українці, які живуть у Харкові, дають гідну відсіч ворогу. І за будь-яких обставин місто залишається одним із центрів української культури. Так, на початку 1920‑х років у Харкові вийшла перша українська радіопередача, було засновано Державне видавництво України, видавництва «Пролетарій» і «Радянський селянин», кооперативні українські видавництва «Книгоспілка», «Рух», об’єднання письменників «Плуг» та багато інших культурних організацій. Наприкінці 1920‑х у місті було збудовано будинок «Слово», в якому оселилися відомі українські письменники. Згодом вони ввійшли в історію як представники «Розстріляного відродження», оскільки майже всі були репресовані у 1930‑х роках.
Будинок «Слово». Джерело: suspilne.media
Одним із мешканців будинку «Слово» був Остап Вишня (справжнє ім’я – Павло Губенко), який жив і працював у Харкові у 1920‑х. Тут вийшло понад 50 збірок його гумористичних творів, тут він працював редактором журналу «Червоний перець», був членом художньої ради театру «Березіль». А в 1930 році оселився в будинку «Слово», де жив поряд з Миколою Хвильовим, Лесем Курбасом та іншими українськими культурними діячами. Остап Вишня присвятив Харкову свою збірку «Як із Харкова зробити Берлін», опубліковану «Книгоспілкою» в 1930 році. Від розстрілу в 1930-х Вишню врятував випадок.
Ескіз портрета Остапа Вишні авторства Тетяни Яблонської. Національний музей історії України
У 1933 році хвиля репресій проти діячів української культури почалася з арешту мешканця будинку «Слово» поета Михайла Ялового (1937 року його розстріляли в урочищі Сандармох). Після цього скоює самогубство його друг, письменник Микола Хвильовий. «Арешт Ялового – це розстріл цілої генерації», – йшлося в його передсмертній записці. Того ж року був арештований і Остап Вишня.
У 2003 році на будинку «Слово» було встановлено меморіальну дошку з прізвищами письменників, художників та акторів, які проживали там у 1930‑х роках і були репресовані.
Сучасне фото будинка «Слово» до обстрілів. Джерело: suspilne.media
Тепер росія провадить репресії і проти будинку. На початку березня 2022 року пам’ятку обстріляли російські війська. На щастя, ніхто з жильців не загинув, але постраждало кілька квартир. Зацитуємо реакцію письменника Сергія Жадана у фейсбуці: «Цілком закономірно для росіян: вони завжди нищили нашу культуру. Щоправда, цього разу в них нічого не вийде. Росіяни – варвари. А «Слово» ми відбудуємо».
Підготувала Олена Кохан, старша наукова співробітниця Національного музею історії України
Колаж на заставці Катерини Бруєвич