Станіслав Дрокін на відкритті своєї виставки в Музеї історичних коштовностей України. Фото МІСТ

Твори Станіслава перемагали на міжнародних конкурсах у Італії, Швейцарії та тричі у США. Нині їх може побачити кожен охочий, адже в МІКУ прагнуть представляти не лише шедеври майстрів давнини, а й роботи їхніх творчих спадкоємців. Серед творів Станіслава з міжнародними відзнаками: Titaurium каблучка «Гніздо» (титан і золото) — переможець у номінації «Альтернативні метали/матеріали» ювелірного конкурсу Saul Bell Design Award 2020 (Альбукерке, США); Biaurium каблучка «Гібридне лиття № 2: Карменер» (жовте й рожеве золото) та Cupaurium каблучка «Гібридне лиття № 3: Дві річки» (мідь і золото) — твори-переможці Artistar Jewels 2018 (Мілан, Італія).

Станіслав Дрокін розповів про свою творчу лабораторію і те, як це — бути ювеліром в Україні.

«Свою творчість я умовно поділяю на арт і дизайн»

Ваша виставка в Музеї історичних коштовностей України називається «ДНК автора». Як добирали роботи для неї? 

ДНК автора — це мій творчий шлях та вплив на нього людей і природи, які оточують мене.

Моє захоплення ювелірним мистецтвом триває близько 35 років. До експозиції виставки увійшли твори, створені протягом 21 року, — із 2000-го до сьогодення. Експозиція відображає твори, зроблені в різних техніках: пластика в м’якому матеріалі, 3D-технології, послідовне й гібридне лиття, лиття по титану, змішана техніка — 3D-моделювання і робота гарячою голкою.

Каблучка «Таємниця Всесвіту», для якої Станіслав Дрокін використав молдавіт

Свою творчість я умовно поділяю на арт і дизайн. Арт — мистецтво, авторські техніки, унікальні у своєму роді твори. Дизайн — сучасні технології проєктування, подальша ручна обробка. В обох напрямках велика увага присвячується деталям, формі, фактурі, технічним рішенням, якості матеріалів і виконання.

«Унікальність моєї техніки — у зв’язку з нематеріальною спадщиною майстрів стародавньої Індії»

Ваш винахід — техніка подвійного гібридного лиття «метал у метал» (біметалеве лиття). Як прийшли до неї? З якими складнощами зіштовхнулися при розробці? Як ця техніка впливає на властивості металів?

Я не вважаю, що це винахід, усе вже робилося до нас. Головне, яким шляхом кожен до цього приходить. У мене одного разу виникла ідея відлити один метал у форму з іншим металом, щоб цей метал був продовженням іншого й переплітався з ним. Експеримент вдався. За деякий час, готуючись до конкурсу в Мілані, я вирішив продовжити почате та створив дві прикраси, використовуючи різні комбінації металів: у Biaurium каблучці «Карменер» — два кольори золота, в Cupaurium каблучці «Дві річки» — мідь із золотом. З огляду на різницю температур кожного із цих металів, а саме — рідкого, що заливається, і того, що у формі, — зміни властивостей, окрім поверхневого окислення, я не виявив.

Каблучка «Гібридне лиття №3: Дві річки» отримала нагороду на конкурсі Artistar Jewels 2018 (Мілан, Італія)

Ваша методика перетинається зі стародавньою індійською технікою лиття ganga-jumna (ганга-джамна). Ви дізналися про цей перегук, коли вже винайшли свою техніку. В чому унікальність мистецтва ганга-джамна? Для чого використовували таку техніку? 

Коли я створив Biaurium каблучку «Карменер» і Cupaurium каблучку «Дві річки», то звернувся до колег у фейсбуці — групи британських ювелірів. Я прикріпив фото процесу й готового твору та запитав про те, чи траплялися кому-небудь схожі експерименти в інших ювелірів, чи це ноу-хау. З відповіді американського колеги я дізнався про давньоіндійський метод ganga-jumna.

Унікальність моєї авторської техніки полягає у зв’язку з нематеріальною культурною спадщиною майстрів стародавньої Індії. Вони використовували аналогічну техніку в місті Праяградж, або Праяґ (до 2018 року — Аллахабад), у місці злиття гирл річок Гангу і Джамни. Загалом, цю техніку обирали для виготовлення творів релігійного призначення із бронзи та міді або предметів побуту. Нині, за інформацією із деяких джерел, згадана техніка втрачена. Мені невідомо, як стародавні майстри працювали в техніці біметалічного лиття і чи створювали взагалі ювелірні прикраси за допомогою методу ganga-jumna.

«Якщо не подобається результат, можна почати все спочатку»

Наскільки ви обізнані з ювелірним мистецтвом, що розвивалося на території України? Який період цікавить вас найбільше і чому?

На жаль, я не вивчав глибоко цю тему. Завдяки багаторічним практичним знанням і досвіду з ювелірної та граверної справи мені, із фахового погляду, зрозумілі техніки, які використовували стародавні ювеліри на території України.

На початку творчого шляху я освоював класичне ювелірне мистецтво. Завдяки настановам мого друга Андре Енската я захопився сучасним авторським ювелірним мистецтвом, висловлюючи своє бачення світу, почуттів, гармонії через матеріальну форму. Мене захоплюють не реконструкція чи інтерпретація минулого, а експерименти й самовираження, пошук і вивчення нових напрямків. Хоча без знань про минуле не можна рухатися в майбутнє.

Каблучка «Морська феєрія» — одна з найбільш ранніх робіт Станіслава Дрокіна, представлених на виставці

Ви пишете, що вам подобається створювати прикраси без ескізів, наче «ювелірний джаз». Невже ця імпровізація не має жодних правил? Адже ціна помилки дуже висока.

Правила є скрізь, навіть у джазі, — це гармонія, оригінальність і неповторність. Ціна помилки невисока, тому що кожен етап осмислений. А якщо не подобається результат, можна почати все спочатку, для цього треба викріпити камені й переплавити метал.

До речі, чи траплялися ситуації, коли готовий виріб не відповідав очікуванням, задуму? Як діяли в такому разі?

У світі немає нічого ідеального, все відносно! Кожен твір — це як дитина, яка йде у своє нове життя і має свою історію. У процесі створення поступово вимальовуються весь образ і форма, ідейний зміст твору. Я помітив, що скільки людей, стільки й думок. Якщо щось не подобається одному, то в іншого це може викликати бурю позитивних емоцій.

«У сучасному світі пропозицій матеріалів величезна кількість»

Камені, які ви використовуєте, походять із різних частин світу, наприклад, австралійські опали. Як шукаєте й добираєте ці матеріали?

У сучасному світі пропозицій матеріалів величезна кількість. Ринок дорогоцінного каміння України вільний і в ньому немає заборон щодо операцій. На світовому ринку дорогоцінних каменів багато як недобропорядних, так і порядних — авторитетних постачальників. Віддаю перевагу останнім. Оскільки я — фаховий гемолог, мені легше орієнтуватися у пропозиціях. Обираю камені, які мені подобаються і вражають грою, кольором, унікальними включеннями.

Фото МІСТ

Як вам допомагає використання 3D-технологій? Із якими матеріалами можна так працювати?

До 3D-технологій у мене двояке ставлення. З одного боку, це такий самий інструмент, як різець або олівець, який допомагає та спрощує шлях від ідеї до її втілення. З іншого боку, це шлях до занепаду спадкоємності поколінь у традиційних, класичних техніках роботи з матеріалом.

«Перемоги в конкурсах, як і в міжнародних спортивних змаганнях, підіймають прапор України»

Робота ювеліра в Україні. Які є складнощі, пов’язані із законодавством і специфікою ринку?

На жаль, ювелірний ринок України в тому вигляді, який був 20 років тому, занепадає. Великі підприємства не витримують навантаження, пов’язаного з економічними кризами, купівельною спроможністю населення, недобросовісними операторами, пандемією, деякими неврегульованими положеннями в законодавстві й митному кодексі. Проте ми живемо в унікальний час і є свідками розвитку contemporary — сучасного ювелірного мистецтва. Завдяки доступу до інформації та передових технологій все більше молодих авторів бажають заявити про себе, змінити формати і стереотипи, що існують, запропонувати щось альтернативне, інше.

Каблучка «Гніздо» (титан і золото) перемогла в номінації «Альтернативні метали/матеріали» ювелірного конкурсу Saul Bell Design Award 2020 (Альбукерке, США)

Ви регулярно отримуєте відзнаки на міжнародних конкурсах, зокрема в США, Італії, Швейцарії. Що дають ці конкурси вам як майстру? 

Перемоги в міжнародних конкурсах дають можливість отримати експертну оцінку моєї творчості з боку професійного журі та визнання через публікації в міжнародних засобах масової інформації. Це, як і в міжнародних спортивних змаганнях, підіймає прапор України. Також перемоги сприяють популяризації авторського сучасного українського ювелірного мистецтва.

«Сучасна молодь не цікавиться предметами розкоші»

Чи є у вас учні? Чи існує в українському ювелірному мистецтві спадкоємність?

Так, у мене є учні. Моїм першим учнем у ювелірній справі став рідний брат Владислав Дрокін. Я консультував і навчав невелику кількість молодих ювелірів, серед яких особливо хочу відзначити колишніх учнів, а нині високопрофесійних фахівців: 3D-дизайнера Ольгу Гарманову та найкращого, на мій погляд, майстра-ювеліра Володимира Назарова.

Я не вірю у спадкоємність. Це доволі рідкісне явище. Кожна людина має знайти і пройти власний творчий шлях. Сподіваюся в майбутньому приділити менторству більше уваги.

На виставці Станіслава Дрокіна в МІКУ. Фото МІСТ

Ви відзначаєте зниження зацікавленості прикрасами серед сучасної молоді. На вашу думку, в чому причина?

Український ювелірний ринок дуже інертний. Тільки в останні кілька років він почав змінюватися. У зв’язку із цим молодіжна цільова аудиторія ювелірного ринку стрімко формується. Сучасна молодь не цікавиться предметами розкоші, золотом і діамантами, назви світових ювелірних брендів їм майже невідомі. Нове покоління обирає ґаджети, модні аксесуари, подорожі. Їм властиве бажання виділитися своєю індивідуальністю та унікальністю. Тому попит на символи у вигляді сучасних прикрас, які це відображатимуть, буде збільшуватися.

У своїх роботах ви використовуєте не лише дорогоцінні метали, а й, наприклад, титан. Що робить річ коштовною?

Присутність у творах недорогоцінних матеріалів у поєднанні з дорогоцінними металами і камінням робить прикраси дорогоцінними. А цінність будь-якого ювелірного твору-прикраси — в унікальності, авторській ідеї. Полотно й фарби нічого не варті у порівнянні з картиною художника.

Спілкувалася Марія Прокопенко

Про співрозмовника

Станіслав Дрокін народився і мешкає в Харкові. Після восьми класів школи пішов працювати до бригади граверів на заводі «Радіодеталь». Бригадою керував Віктор Вергазов — перший вчитель Станіслава, який показав своєму учневі складну техніку гравіювання. Згодом гравер Олександр Супруненко ознайомив із основами ювелірної справи.

У 1999 році Станіслав відвідував місячні курси підвищення кваліфікації з експертизи та оцінки діамантів у місті Ідар-Оберштайн (Німеччина). Там на його бачення творчості дуже вплинуло спілкування зі знаним ювеліром Андре Енскатом.

У 2001 році Станіслав вступив до Харківської державної академії дизайну і мистецтв та отримав диплом магістра з відзнакою за фахом «Дизайн».

Першою вагомою перемогою на змаганнях ювелірів стало І місце на конкурсі «Ювелір — престиж України» в категорії «Краща прикраса із золота з діамантами» (Харків, 1999). Здобув низку перемог на конкурсах у Одесі, Донецьку, Харкові, Києві, а згодом і за кордоном. Так, у 2013—2014 роках він отримав нагороду «Luster Award» конкурсу International Pearl Design Contest (США), у 2014 році переміг у конкурсі Centurion Emerging Designer Awards (США) і отримав «Gold Award» на конкурсі Solidscape 2014 Baselworld Design Competition (Швейцарія).

У 2016 році Станіслав провів перший експеримент із лиття металу в метал, створивши каблучку «Hybrid casting #1: Lunar path» («Місячна стежка»). Таку технологію майстер назвав методом гібридного лиття. У 2018 році представив результати експериментів на виставці в Мілані. Твори «Hybrid casting #2: Carménère» («Карменер», гібридне лиття жовтого й рожевого золота) та «Hybrid casting #3: Two rivers» («Дві ріки», гібридне лиття міді та жовтого золота) отримали нагороду конкурсу Artistar Jewels 2018. Каблучка «Nest» («Гніздо», титан із жовтим золотом) здобула друге місце в категорії «Альтернативні метали й матеріали» на конкурсі Saul Bell Design Award 2020 в Альбукерке (США) в 2020 році.

Станіслав Дрокін — член Національної спілки художників України та Спілки дизайнерів України.