Свічники, подаровані монастирю

Видатний золотар став одним із перших майстрів, які мали кілька особистих клейм, а також позначав свої твори підписом латиною: «Fecit Joannes Ravicz Kijovix» («Зробив Іван Равич із Києва»). Відомо, що тавром прописними літерами «FR» (що значить «Fecit Ravicz») у серцеподібному щитку золотар користувався на початку творчої діяльності, а це кінець 17 – 20-ті роки 18 століття. Згодом свої вироби Іван Равич таврував друкованими латинськими літерами «ІR» у овальному щитку, розквіт його творчості припав на 1710–1750-ті роки.

Серед творів майстра, підписаних латиною або позначених тавром у вигляді серця із прописними латинськими «FR», привертають увагу тогочасні освітлювальні прилади – парні свічники. Вони мають витончений стрункий силует, ефектне та стримане оздоблення. По краю піддонів міститься тавро майстра – «FR», а на звороті – підпис «Fecit Ioan Ravicz Kijovix» та вкладний напис, який вказує на походження експонатів: «Сії лихтори надаль в богу прєвєлебный ієромонах Василий наместник свято Михайловский Выдубицкий до тей же обетели року 1721 септембря Fecit Ioan Ravicz Kiovie».

Скарбниця Національного музею історії України

Нестандартне оформлення Євангелія

Інший виріб із підписом автора латиною «Fecit Ioannes Rawicz kiovix» – це Євангеліє, датоване згідно з дарчим написом: «Святоє евангеліє сіє сооружися и сребром окова ся в Кієве року божого 1717 до обитєли святого Архангела Михаила Видубицкой Києвской тщанієм всечеснаго Ігумена Видубицкого Лаврентия Горки коштом монастирским сребра гривен 21 и лотов 5 червоніх 13».

Скарбниця Національного музею історії України

Обидві дошки книги обтягнені зеленим оксамитом та оздоблені накладними срібними деталями. Зокрема, у центрі верхньої дошки розміщено середник – овальну пластину з карбованим сюжетом «Розп’яття з пристоячими», обрамленим лавровим вінком, а з боків розташовані вісім невеликих медальйонів із зображеннями знарядь тортур Христових.

Майстер обрав незвичне рішення для композиції наріжників: замість чотирьох євангелістів представлені шестикрилі серафими з головами янгола, бика, лева та орла, тобто з їхніми символами. Вгорі та внизу між наріжниками золотар розмістив овальні медальйони із зображенням сцен «Чудо святого Михаїла» та «Чудо святого Георгія». Поверхня між медальйонами заповнена густим карбованим візерунком зі стебел та листя аканта – популярним художнім елементом доби бароко.

Блюдо з зображенням архістратига Михаїла

1723 року на замовлення Видубицького монастиря Іван Равич викарбував велике срібне блюдо, «підсвічене» позолотою. Виріб вражає виразністю сюжету та урочистістю орнаментальних прикрас. Кругла форма предмета підказала майстрові замкнуту композицію орнамента. Все тло бортів і дзеркало блюда оздоблені бароковим рослинним орнаментом. Від композиційного центру до вінець стрімко розходяться, а потім сходяться довгі в’юнкі пагони акантового листя та соковиті квіткові пупʼянки. Такий декор у поєднанні з позолотою є своєрідною одою бароковому стилю.

Скарбниця Національного музею історії України

На чільному боці блюда обабіч стебла квітки поставлено тавро майстра прописними літерами «FR». У центрі дзеркала золотар високим рельєфом викарбував медальйон із зображенням сюжетної композиції «Чудо святого архістратига Михаїла в Хонех», по колу якого вирізано різцем напис: «Чудо Архістратига Міхаила. Сооружися сиє блюдо при всечестном иеромонахе Феодосии Хоменко ігумене Відубецком Коштом монастырским Року 1723». З історії відомо, що архістратиг Михаїл вважався патроном Видубицького монастиря, в 1070–1088 роках князь Всеволод, син Ярослава Мудрого, збудував та освятив там на честь святого Михайлівську церкву. Цим і пояснюється вибір сюжету.

Блюдо є одним із найкращих творів майстра. Воно унаочнює те, як золотарське мистецтво стверджувало в дорогоцінностях бароко – тогочасний популярний мистецький стиль, християнські святині та святих.

Чайник для полковника

Привертає увагу виріб, який, на відміну від інших, є світським за призначенням. Це чайник із гербом переяславського полковника Степана Томари, який майстер виготовив на замовлення посадовця.

Скарбниця Національного музею історії України

Артефакт належить до раннього етапу творчості золотаря, але позначений монограмою із друкованими літерами «IR» у овальному щитку. Він має грушоподібну форму, грайливо вигнутий носик та ручку. В центрі тулуба посудини – гравійований герб полковника у вінку з акантового листя, який є частиною декору виробу. Кришечка та тулуб карбовані площинним візерунком рослинно-стрічкового плетива, що смугами огортає поверхню експоната. Всі орнаментальні прикраси вкриті позолотою, а кришку увінчує червона коралова намистина, яка надає виробу особливої урочистості.

Чайник можна датувати за хронологією життя замовника. Оскільки Степана Томару призначили на посаду полковника 1706 року, а помер він 1715-го, експонат виготовлено не пізніше 1715 року.

***

Яскраві зразки творчості золотаря наштовхують на висновок, що його підпис і тавро на виробах – це насамперед ствердження та популяризація авторської індивідуальності. Для Івана Равича характерні м’яка, але водночас і чітка розробка контурів, використання карбувальних рельєфів різного рівня – від низького до майже горельєфного, помірне застосування позолоти.

У виготовленні церковного начиння майстер продовжував і стверджував вікові традиції православної культури та працював на замовлення давніх святинь – Києво-Печерської лаври й Видубицького монастиря, виготовляв для них свічники, блюдо, Євангелія. Створюючи світські речі, золотар популяризував акант і поступово вводив українські народні мотиви – квіти місцевої флори та стрічки. Іван Равич був маестро ювелірної справи. Його вироби – це не просто історичні коштовності, а й важлива окраса колекції Скарбниці музею.

Оксана Терещук, старша наукова співробітниця Скарбниці Національного музею історії України

Світлана Березова, наукова співробітниця Скарбниці Національного музею історії України

Колаж на заставці Анастасії Пташинської