Експонатом цього тижня є частина монетно-речового скарбу, датованого XVI–XVII ст, представленого на виставці «Біля витоків: меценати і засновники НМІУ». Його виявили у 1900 р. на одному з полів с. Староселечка (нині – с. Мале Старосілля Смілянського району Черкаської області). Сам населений пункт в той час належав Олексію Бобринському (1852–1924) – політичному діячеві, досліднику і збирачу давнини.
Олексій Бобринський очолював Імператорський археологічний комітет, та протягом тривалого часу провадив археологічні дослідження в Київській і Таврійській губерніях (зокрема, брав участь у розкопках скіфського кургану Солоха). Його колекції епохи бронзи і раннього залізного віку згодом стали цінними експонатами нашого музею. Саме він у 1915 р. подарував скарб із с. Старосілля Київському художньо-промисловому і науковому музею –майбутньому НМІУ.
Скарб із с. Старосілля нараховував близько 140 срібних предметів і 97 скляних намистин. Першим його правильно датував саме Олексій Бобринський, віднісши до XVI–XVII ст. Серед срібних речей знахідки було зафіксовано: дві пари сережок (скроневих кілець), пояс-ланцюг, шість перстнів, фрагменти пряжок та портупеї, ґудзики, намисто з 48 монет (переважно польських та московських), 16 монет-підвісок з отворами (дукачів), а також скляні намистини. Речі у скарбі майстерно виготовлені зі срібла із застосуванням різних технік: лиття, карбування, псевдозерні, гравіювання, кольчужного плетіння, пайки, скані тощо.
На жаль, під час Другої світової війни та евакуації частини фондів музею до м. Уфи (РФ), його облікова документація була втрачена, а сам скарб розпорошено. Після його повернення до Києва у 1946 р., багато елементів скарбу були атрибутовані і повторно віднайдені саме завдяки польовому щоденнику графа Олексія Бобринського, в якому дослідник ретельно описав і замалював знахідку. Цей щоденник також виставлений у вітрині, поруч із речами зі скарбу.
