Майже тисячоліття тому писанки були керамічні й кількаколірними та не стосувалися християнства. Дослідники пов’язують виникнення писанок з язичницькими віруваннями слов’ян. Яйце мало велике значення в слов’янській обрядовості, культ яйця був пов’язаний з язичницьким віровченням про життя. Крім того, яйце вважалося символом сонця, що несе із собою життя, радість, тепло, світло, відродження природи. Тож саме яйце стало атрибутом весняних культових народних обрядів, пов’язаних із пробудженням землі.

Писанки – глиняні порожнисті яєчка з кулькою всередині, розписані по поверхні поліхромною поливою. Нерідко їх називають брязкальцями. Виготовляли їх зі звичайної глини стрічковим способом. Полив’яні писанки з колекції Національного музею історії України — красиві та майстерно виготовлені витвори керамічного мистецтва.

Стосовно функціонального призначення писанок, частина дослідників вважає їх дитячими іграшками, інша приписує їм культове значення. Більшість сходяться на тому, що писанки мали поліфункціональне призначення, виконуючи обрядову, ігрову та декоративну функції.

Писанки зникли в середині ХІІ ст. Великодні яйця не стали прямим продовженням язичницького ритуалу. Шумові ефекти, пов’язані з язичницькими писанками, в християнську епоху не використовувалися.