У ці дні війни всі ми вивчили, що таке «Байрактари» та «Джавеліни», які допомагають українським військовим захищати країну від російських загарбників. А кілька століть тому козаки долали ворога зокрема за допомогою ожиг.

Історик Петро Сас характеризує ожигу як багатоствольну гармату, з якої можна вести залповий (біглий) вогонь. Інші назви цього виду зброї — шмигівниця або орган.

Загалом у Війську Запорозькому неабияку увагу приділяли мобільним польовим гарматам невеликих калібрів, що допомагали знищувати ворожу піхоту та кавалерію. Такі гармати могли встановлювати і на козацьких чайках. При запорозькій артилерії постійно несли службу гармаші та візники.

Ожиги застосовували в багатьох європейських арміях у 16 — на початку 17 століть. Вони мали від 3 до 24 стволів мушкетного калібру, змонтованих на лафеті в один або кілька рядів. Стволи заряджалися по черзі. Казенні (задні) частини стволів з’єднувалися спільним жолобом, що дозволяло робити одночасний чи послідовний залп.

Стаціонарні органи мали калібр 2 — 3 см, за їх допомогою у середньовічних містах обороняли фортечні ворота. Козаки також встановлювали їх на возах та на бортах човнів-чайок.

Шмигівниці стріляли залізними кулями. Вирізнялися значною убійною силою та кучністю стрільби.

На фото — ожига 18 століття. Метал, дерево; кування, точіння. Національний музей історії України.