21 квітня. Цього дня в 1920 році голова дипломатичної місії УНР у Варшаві Андрій Лівицький підписав політичну конвенцію з міністром закордонних справ Польщі Яном Домбським. Разом із приємними та бажаними для української сторони умовами Варшавський договір містив опис кордону між двома державами, за яким на польському боці залишалися західноукраїнські землі з містами Львів, Луцьк, Рівне, Тернопіль…
Варшавська угода не була точкою відліку проблеми польсько-українського територіального розмежування. Не стала вона і підсумком цього процесу. Запрошуємо вас на лекцію про те, як у ХХ столітті мапи, дипломати і солдати змінювали звичні ландшафти політичної географії між Дніпром та Віслою.
Мова йтиметься про «іменні» лінії: Дмовського, Бартелемі, Боти і звісно Керзона. З'ясуємо, який із поділів Польщі був «четвертим», а який– «п’ятим». Відзначимо загадкову роль одного британського експерта влітку 1920 року. Виміряємо розміри Малопольщі та Великої України. Прослідкуємо причини родинних сентиментів Грушевського і Хрущова до Холмщини. Зрештою, поміркуємо над тим, як українці та поляки перетворилися із непримиренних суперників на стратегічних партнерів і що нині загрожує їхньому порозумінню.
Лекцію "Між Кресами та Закерзонням: історія кордону з Польщею" читатиме Максим Майоров, співробітник Українського інституту національної пам'яті.
Початок у суботу, 21 квітня, о 14:00 на 4 поверсі Національного музею історії України (вул. Володимирська, 2).
Вхід за квитком вартістю 10 грн.
