Вже уряд Української Народної Республіки робив кроки до олімпійської самостійності України.
Упродовж 1920–1940-х рр. українці намагалися здобути власну олімпійську незалежність. У 1957 р. Міжнародний олімпійський комітет постановив, що Україна має таке право. Однак на заваді став комуністичний режим.
Боротьба за участь України в Олімпійських іграх об'єднала державні інституції, політичні, спортивні, молодіжні, громадські, освітні українські організації – це Українська Народна Республіка, Організація українських націоналістів (мельниківці), Організація українських націоналістів (бандерівці), Антибільшовицький блок народів, Український визвольний фронт, Український олімпійський комітет, Українська спортова централя Америки й Канади, Спілка української молоді, Пласт, «Просвіта», Організація державного відродження України, «Смолоскип», Український народний союз, Світовий конгрес вільних українців тощо.
До лав оборонців олімпійської української незалежності долучилися Осип Зінкевич, Володимир Білинський, Богдан Шебунчак, Ярослав Пришляк, Данило Штуль, Андрій Бандера, Андрій Фединський, Петро Фединський, Юрій Дейчаківський, Юрій Саєвич, Андрій Сороковський, Ярослав Рудницький, Ніна Строката-Караванська, Ярослав Стецько, Аркадій Жуковський, Євген Скоцко, Павло Дорожинський, Зенон Снилик, Олексій Шевченко, Валерій Шутий та багато інших українських діячів.
Про цей етап становлення українського олімпійського руху розповість Олексій Лях-Породько, провідний дослідник історії тіловиховання, спорту та олімпійського руху, кандидат наук із фізичного виховання та спорту, доцент кафедри історії та теорії олімпійського спорту Національного університету фізичного виховання і спорту України, засновник онлайн журналу Спортивний родовід, член Комісії НОК України "Закордонне українство".
Початок лекції у суботу, 14 вересня, о 14:00. Адреса Національного музею історії України: вул. Володимирська, 2.
Вхід до музею на лекцію – 30 грн.
